Філіпп Кюрваль
| Філіпп Кюрваль | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Philippe Curval | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Філіпп Тронш | |||
| Народився |
29 грудня 1929 Париж, Франція | |||
| Помер |
5 серпня 2023 (93 роки) XV округ Парижа, Париж[1][2] | |||
| Громадянство |
 Франція | |||
| Діяльність | письменник, науковий оглядач | |||
| Роки активності | 1956-досі | |||
| Жанр | Наукова фантастика | |||
| Magnum opus |
Ця мила людяність Людина навиворіт Космічний прибій | |||
| Премії |
Премія імені Жуля Верна Велика премія уявного Премія «Аполло» | |||
|
| ||||
 Філіпп Кюрваль у Вікісховищі | ||||
Філі́пп Кюрва́ль (фр. Philippe Curval, справжнє ім'я — Філіпп Тронш (Philippe Tronche); 29 грудня 1929, Париж — 5 серпня 2023, там само) — французький письменник-фантаст.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Парижі. За свого життя йому судилось стати сучасником трьох значних подій століття: світової економічної кризи, Другої Світової війни та ядерного бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Кинувши школу у віці 17 років, Філіпп залишає батьківський дім. Від військової повинності його звільнюють — після того, як він дезертував з армії. Перепробувавши кілька професій (фотографа, гончара, художника з реклами), він починає працювати у книгарні À La Balance («На терезах») у кварталі Сен-Жермен-де-Пре, яка належала відомій любительці фантастики Валері Шмідт. Ставши її асистентом, він бере участь у випуску першій колекції цього жанру — Présence du futur, разом з Жаком Берж'є, Борисом Віаном та ін.
Далі він публікує новели у журналах Fiction і Satellite, критичні матеріали, створює колажі для обкладинок журналу Fiction. У 1955—1958 рр. він разом з Жаком Штернбергом видає обмеженим тиражем фензин Le Petit Silence Illustré, що став попередником андерграундної преси 1960-70-х років у Франції[3].
Разом з такими авторами, як Жерар Клайн, Жак Штернберг, П'єр Версен, Жорж Ґалле, на початку 1950-х він бере участь у літературному русі, що започатковує жанр наукової фантастики у Франції. У 1955 журнал Fiction публікує його перший твір — невелике оповідання «Яйце Ельдюо́» (L'oeuf d'Elduo)[4].
У 1960 р. у серії «Фантастичний промінь» (Le Rayon Fantastique) виходить його перший роман «Квіти Венери» (Les fleurs de Venus). У 1962 році з'являється другий роман, «Космічний прибій» (Le Ressac de l'espace), що отримує премію імені Жуля Верна. Потім Кюрваль тимчасово залишає письменництво — він починає працювати науковим оглядачем у журналі Vie électrique («Електричне життя»); і лише 1969 року він публікує фантастичний роман «Бавовняна фортеця» (La forteresse de coton) . Невдовзі Кюрваль повертається до власне наукової фантастики[4].
Кюрваль займався також літературною критикою, вів критичний розділ спочатку у журналі Fiction, потім у 1974—1977 р.р. — у журналі Galaxies («Галактики»), а в 1978 — у журналі Traverses («Переправи», «Шляхи у майбутнє»). Він співпрацював також з журналами Monde («Світ») і Le magazine litteraire («Літературний журнал»), публікуючи там рецензії на книжки з фантастичної тематики[4]. Відомою є стаття Кюрваля «Майбутнє як пекло в уявленнях фантастів»[5].
У 2009 він публікує збірку оповідань «Людина, що зупинилася/Останні хроніки» — гібрид наукової і сучасної фантастики зі смертю головного героя. Роман, «Чорне дно» (фр. «Black Bottom»), вийшов у 2018 році.
Останнє оповідання автора «Диплопія» (фр. «Diplopie») побачило світ у 2019 році.
Твори[ред. | ред. код]
(видання французькою мовою[6])
Романи[ред. | ред. код]
- Квіти Венери (Les Fleurs de Vénus) (1960)
- Космічний прибій (Le Ressac de l'espace) (1962)
- Бавовняна фортеця (La Forteresse de coton) (1967)
- Обережно, очі (Attention les yeux) (1972)
- Людина навиворіт (L'Homme à rebours) (1974)
- Піски Фалону (Les Sables de Falun) (1975)
- Ця мила людяність (Cette chère humanité) (1976)
- Підозра не в чому (Un soupçon de néant) (1977)
- Тічка із зірками (Rut aux étoiles) (1979)
- Чи пробудиться той, що спить? (Le Dormeur s'éveillera-t-il ?) (1979)
- Є хто-небудь? (Y a quelqu'un ?) (1979)
- Приховане обличчя бажання (La Face cachée du désir) (1980)
- Запах звіра (L'Odeur de la bête) (1981)
- У полоні екстазу (Tous vers l'extase) (1981)
- На спогад майбутнього (En souvenir du Futur) (1983)
- Ах! Який гарний Нью-Йорк (Ah ! Que c'est beau New York) (1983)
- Устаньте, мертві! Поїзд-Примара прибуває на вокзал (Debout les morts ! Le Train fantôme entre en gare) (1984)
- Як зіграти людину-невидимку у трьох уроках (Comment jouer à l'homme invisible en trois leçons) (1986)
- Живуть десь насправді? (Habite-t-on réellement quelque part ?) (1989)
- Акілое (Akiloë) (1989)
- Вічність — не життя (L'éternité n'est pas la vie) (1995)
- Втікачі від марева (Les Évadés du mirage) (1995). Перевидано під назвою «Конго Пантен» (Congo Pantin) у 2000 р.
- Лук натягнутий бажанням (L'Arc tendu du désir) (1995)
- Макно посилає смерть (Macno emmerde la mort) (1998)
- Сліпе бачення (Voyance aveugle) (1998)
- Подорож навпаки (Voyage à l'Envers) (2000)
- Білий як тінь (Blanc comme l'ombre) (2003)
- Раста-самотність (Rasta solitude) (2003)
- Блюз «Лотар» (Lothar blues) (2008)
- Людина, що зупинилася/Останні хроніки (L'Homme qui s'arrêta. Journaux Ultimes) (2009)
- Саме вчасно (Juste à temps) (2013)
- Чорне дно (фр. «Black Bottom») (2018)
- Нерухомий пакетбот (фр. «Le Paquebot immobile») (2020)
- Це ж (фр. «Idem's ») (2021)
Збірки[ред. | ред. код]
- Золота книга наукової фантастики (Le Livre d'Or de la science-fiction) (1980)
Оповідання[ред. | ред. код]
Тут наведено кілька оповідань Кюрваля. Докладніший список можна знайти у зовнішніх посиланнях[7].
- Дрібнична справа! (C'est du billard !) (1959)
- Фоновий шум (Bruit de fond) (1979)
- Глянь, Фістоне, чи нема позаземного за винною пляшкою (Regarde, Fiston, s'il n'y a pas un Extra-Terrestre derrière la bouteille de vin) (1980)
- Качки під підозрою (Canards du doute) (1997)
- Заповіт мертвої дитини (Le Testament d'un enfant mort) (2013)
- Гірший за Вітер (Pire que le Vent) (2013)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2023/08/06/mort-de-philippe-curval-pionnier-et-orfevre-de-la-science-fiction_6184627_3382.html
- ↑ Fichier des personnes décédées
- ↑ Le Petit Silence Illustré ISSN 0995-7847. Huit numéros parus de 1955 à 1958, dont un numéro double numéroté 5-6 et un volume hors-série paru en 1957, Les Cahiers du Silence (source[недоступне посилання]). Philippe Curval fera paraître en 2013 un dixième numéro (source)
- ↑ а б в Філіпп Кюрваль [Архівовано 4 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ «Будущее как ад в представлениях фантастов» Автор Кюрваль Филипп[недоступне посилання] (рос.)
- ↑ Про українські переклади творів та офіційні українські версії їхніх назв даних нема, тут переклади з французької представлено лише з довідковою метою
- ↑ Bibliographie des nouvelles de Curval sur le site nooSFere.
Посилання[ред. | ред. код]
- Філіпп Кюрваль в «Енциклопедії наукової фантастики» за редакцією Пітера Нікколза, Джона Клюта та Дейва Ленґфорда [Архівовано 28 травня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Бібліографія Філіппа Кюрваля у міжнародній електронній базі фантастики The Internet Speculative Fiction Database (англ.)
- Бібліографія Філіппа Кюрваля у французькій базі фантастики www.bdfi.net (фр.)
- Філіпп Кюрваль у Энциклопедия фантастики. Кто есть кто / Под ред. Вл. Гакова. — Минск: Галаксиас, 1995. [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Бібліографія Філіппа Кюрваля у французькій базі фантастики www.noosfere.org [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] (фр.)
- Твори Філіппа Кюрваля в італійській базі фантастики [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] (італ.)
|
