Хайріл Анвар
| Хайріл Анвар | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
26 липня 1922[1][2][…] Медан, Індонезія[1] | |||
| Помер |
28 квітня 1949[1][2][…] (26 років) Джакарта, Індонезія[1] | |||
| Національність | мінангкабау[4] | |||
| Діяльність | поет, письменник | |||
| Alma mater | Hollandsch-Inlandsche Schoold і Meer Uitgebreid Lager Onderwijsd | |||
| Роки активності | з 1942 | |||
| Magnum opus | Q107343129?, Q117802773? і Mixed Roar of Dustd | |||
| Батько | Toeloesd[5] | |||
| Мати | Salehad[5] | |||
| Діти | Evawani Ellisad | |||
|
| ||||
 Хайріл Анвар у Вікісховищі | ||||
Хайріл Анвар (26 липня 1922 — 28 квітня 1949) — індонезійський поет, член «Покоління 45» . Автор 96 робіт, у тому числі 70 віршів.
Його вірші неодноразово піддавалися цензурі з боку японців, які в той час окупували Індонезію. Помер в Джакарті від невідомої хвороби.
Біографія[ред. | ред. код]
Анвар народився в Медані, Північна Суматра 26 липня 1922 року. В дитинстві мав впертий характер, який успадкував від батьків[6]. Навчався в місцевій школі, яку кинув у віці 18 років[7]. Пізніше Анвар зазначив, що з 15-річного віку хотів стати художником.[8]
Після розлучення батьків,[9] батько продовжував фінансово підтримувати його і його мати,[10] , які у 1940 році переїхали до Батавії.[7] Маючи намір продовжувати здобувати освіту, він врешті-решт знову кинув навчання. В Батавії він познайомився з дітьми заможних індонезійців,[6] а також з місцевою літературною сценою, почавши входити в місцеві літературні кола.
Анвар отримав визнання після написання вірша «Nisan» («Могила»; який вважається першим[8]) у 1942 році.[9] Причиною створення стала смерть його бабусі. Однак, незважаючи на цей успіх, його вірші регулярно відхилялися видавцями. Наприклад, в 1943 році, коли він вперше прийшов до журналу Pandji Pustaka зі своєю поезією, більшість з віршів були відхилені як «занадто індивідуалістичні» і такі, "що не відповідають духу Великої Східноазійської сфери співпроцвітання. Однак, деякі з них, в тому числі вірш «Diponegoro», пройшли цензуру. В цей період він продовжував спілкуватися з іншими письменниками, обмінюючись ідеями, в результаті ставши їхнім лідером. Згодом він заснував журнал Gema Gelanggang.[7] Свій останній вірш «Cemara Menderai Sampai Jauh» він написав у 1949 році.[11]
Анвар помер в лікарні CBZ Hospital (нині R.S. Ciptomangunkusomo) в Джакарті 28 квітня 1949 року; на наступний день він був похований на кладовищі Карет Бівак.[9] Причини його смерті досі залишаються нез'ясованими. Серед ймовірних причин називають тиф, сифіліс, а також туберкульоз.[12] Нідерландський дослідник індонезійської літератури А. Teeuw зазначає, що Анвар знав про те, що він помре молодим, вказуючи на це в творі «Jang Terampas dan Jang Putus», [13] і прогнозуючи, що його буде поховано на цвинтарі Карет Бівак.[9]
Протягом свого життя Анвар написав понад 90 робіт, в тому числі близько 70 віршів. Більшість з них не були опубліковані за життя письменника. Натомість згодом вони були зібрані в кілька збірок і опубліковані посмертно. Одна з його найвідоміших робіт — «Aku» («Я»).[10]
Теми[ред. | ред. код]
В творах були порушені різні теми, в тому числі тема смерті, індивідуалізм та екзистенціалізм. Часто твори мали різні інтерпретації.
Особливості стилю[ред. | ред. код]
Під впливом зарубіжних поетів, Анвар під час написання поезії використовував повсякденну мову та новий синтаксис, що посприяло розвитку індонезійської мови.
Володіння мовами[ред. | ред. код]
Незважаючи на незакінчену освіту, володів англійською, нідерландською і німецькою мовами.[9] Добре знав європейську поезію 20. століття (в тому числі творчість Р. М. Рільке і Т. С. Еліота). Переклав індонезійською мовою повість А. Жіда, листи Р. М. Рільке, оповідання Е. Хемінгуея.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
15 серпня 2021 року спільними зусиллями Міністерства закордонних справ України та ГО "Українська Ініціатива" в Ніжині відбулося відкриття меморіальної дошки на честь класика світової та індонезійської літератури, видатного борця за незалежність Індонезії, людини яка надихає й досі борців за свободу у всьому світі - Хайріла Анвара.
Галерея[ред. | ред. код]
-
На індонезійській марці 2000 року
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Хайрил Анвар // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Ensiklopedia Tokoh 1001 Orang Minang / за ред. H. Chaniago, R. I. Denas — UMSB Press, 2023. — ISBN 978-623-8416-00-4
- ↑ а б Geni.com — 2006.
- ↑ а б Budiman, 2007, с. 115—116.
- ↑ а б в Teeuw, 1980, с. 202—203.
- ↑ а б Balfas, 1976, с. 78.
- ↑ а б в г д Yampolsky 2002, Chairil Anwar: Poet.
- ↑ а б Djamin та LaJoubert, 1972, с. 51.
- ↑ Balfas, 1976, с. 79.
- ↑ Djamin та LaJoubert, 1972, с. 52.
- ↑ Teeuw, 1980, с. 206.
|
