Халцедон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Халцедон
Загальні відомості
Хімічна формула Діоксид кремнію (SiO2)
Ідентифікація
Колір від білого до медово-жовтого
Сингонія тригональна сингонія
Твердість 6,5—7
Колір риси білий
CMNS: Халцедон у Вікісховищі

Халцедо́н (рос. халцедон; англ. chalcedony; нім. Chalzedon m, Chalcedon m) — поширений мінерал класу оксидів.


Етимологія та історія[ред. | ред. код]

Назва мінералу вперше зустрічається у Плінія Старшого в його латинській «Натуральній історії» (близько 77 р. н. е.). Серед переліку видів напівпрозорої яшми він називає камінь під назвою «Кальхедон». За іншою — більш сумнівною версією — мінерал названий за стародавнім містом Халкедон на узбережжі Мармурового моря, де виробляється багато різнокольорових різновидів мінералів для гемологічних цілей. (Agricola (1546) De Natura Fossilium, p. 466).

Халцедон використовувався у виготовленні інструментів ще в 32 000 років до нашої ери в Центральній Австралії, де археологічні дослідження на ділянках у Кліленд-Хіллз виявили лусочки каменю, привезеного з кар’єрів за багато кілометрів.[1] [2]

Халцедон використовувався для зеленого та жовтого кольорів у доісторичних наскальних малюнках, наприклад, у скельних укриттях в Бгімбетці (Індія, в окрузі Райсен індійського штату Мадх'я-Прадеш). Халцедон подрібнювали до порошкоподібної форми, а потім змішували з водою та тваринним жиром, деревною смолою чи камеддю.[3]

У бронзовому столітті халцедон використовувався в Середземноморському регіоні; наприклад, на мінойському Криті в Кносському палаці були знайдені халцедонові печатки, датовані приблизно 1800 роком до нашої ери.[4] Люди, які жили вздовж центральноазіатських торгових шляхів, використовували різні форми халцедону, включно з сердоліком, для різьблення гем, каблучок і бус, що демонструє сильний греко-римський вплив.

У 19 столітті Ідар-Оберштайн, Німеччина, став найбільшим у світі центром обробки халцедону, який працював переважно з агатами. Більшість цих агатів були з Латинської Америки, зокрема Бразилії. Спочатку промисловість різьблення по агату навколо Ідара та Оберштейна розвивалася завдяки місцевим родовищам, які видобували в 15 столітті.[5] Кілька факторів сприяли відновленню Ідар-Оберштайна як агатового центру світу: кораблі доставляли конкреції агату як баласт, забезпечуючи таким чином надзвичайно дешевий транспорт. Крім того, дешева робоча сила та чудові знання хімії дозволили їм пофарбувати агати в будь-який колір за допомогою процесів, які трималися в таємниці. Кожен млин в Ідар-Оберштайні мав чотири або п'ять жорнов. Вони були з червоного пісковику, отриманого з Цвайбрюккена; і двоє чоловіків зазвичай працювали разом над одним каменем.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Халцедон — волокнистий приховано-кристалічний різновид кварцу, переважно синього, синюватого, рожевого кольору, напівдорогоцінний камінь. Містить 90—99 % SiO2. Тонкодисперсні домішки оксидів і гідроксидів заліза, нікелю і манґану, що наповнюють мікропори мінерального аґреґату і забарвлюють X. в різні кольори: коричнево-бурий (сардер або сард), помаранчевий до рожевого (сердолік або карнеліан), червоний від вишневого до яскраво-кривавого (карнеол), яблучно-зелений (хризопраз), блакитно-сірий до блідо-синього (сапфірин), темно-зелений (плазма), темно-зелений з червоними плямами (геліотроп). Халцедон з косим згасанням волокон (люцетин). Халцедон з видимою неозброєним оком смугастою текстурою — агат. Нерідко зустрічаються плямисті і смугасті різновиди (агат, онікс)[6]. Утворює сфероліти, сферолітові кірки, псевдосталактити або суцільні масивні утворення.

Сингонія тригональна. Трапецоедричний вид. Спайність відсутня. Густина 2,55-2,64. Твердість 6,5—7. Блиск жирний або восковий. Крихкий.

Утворюється в результаті розкристалізації гелів у вулканічних породах (мигдалинах), гідротермальних жилах і осадових породах.[6]

Халцедон з Бразилії: 23 cm × 12 cm × 3,5 cm

Походження назви[ред. | ред. код]

Назва «халцедон» походить від латинського chalcedonius (як альтернатива пишеться calchedonius). Назва з'явилася вперше у роботі Плінія Старшого «Naturalis Historia».[7] Назва, ймовірно, походить від міста Халкедон (у Малій Азії).[8] Трохи пізніше грецьке слово Khalkedon (χαλκηδών) з'являється в Книзі Одкровення (21,19).Слово не знайдене ніде більше, тому неможливо сказати чи є камінь, що згадується у Біблії, тим каменем, що ми тепер знаємо під цим іменем.[9]

Використання[ред. | ред. код]

Халцедон і особливо його кольорові різновиди широко використовуються у ювелірній справі. Найстаріший центр обробки агатів в Європі — Ідар-Оберштейн, що у Німеччині. Агат і халцедон використовуються у техніці як антиабразиви у точних приладах та ін.

Провідні постачальники агату і халцедону — Індія, Бразилія та Уругвай, Мадагаскар, США, а також Канада і Казахстан (хризопраз).

Різновиди[ред. | ред. код]

Має багато різновидів різних кольорів: власне халцедон, сердолік, сардер, хризопраз, празем, геліотроп, агат, онікс.

Розрізняють:

  • халцедон-агат (смугастий халцедон),
  • халцедон восковий (халцедон світло-жовтого кольору);
  • халцедон блакитний (синюватий різновид халцедону);
  • халцедон західний (рідко вживана назва для білого або сірого напівпрозорого халцедону);
  • халцедон звичайний (халцедон сірого кольору);
  • халцедон зелений (1. Прихованокристалічний різновид кварцу з зеленими плямами; 2. Те саме, що хризопраз);
  • халцедонікс, халцедон-онікс (1. Онікс з тонкою концентрично-зональною смугастістю; 2. Халцедон з чергуванням блакитно-сірих та білих концентричних шарів);
  • халцедоніт (зайва назва халцедону);
  • халцедон крапковий (білий або сірий халцедон з дрібними плямами оксидів заліза);
  • халцедон перистий (різновид халцедону у вигляді тонких сталактитів);
  • халцедон східний (1. Прозорий халцедон білого або сірого кольору; 2. Торговельна назва корунду жовтого кольору);
  • халцедон червоний (те саме, що сардонікс);
  • халцедон яшмовий (суміш яшми з халцедоном, належить до яшмоїдів).

Крім того, розрізняють: бікіт — псевдоморфоза халцедону по почерепашках.

Поширення[ред. | ред. код]

Зустрічається найчастіше в мигдалинах ефузивів, рідше в жилах і екзогенних утвореннях. Використовують як абразив та виробне каміння, а також у приладобудуванні.

Головні родовища знаходяться в Бразилії (шт. Ріу-Гранді-ду-Сул), Уругваї, Індії (шт. Біхар), США (шт. Орегон, Монтана, Вайомінг), Словаччині (Трживоди), Ісландії (Рейдар-фьордур), на Кавказі, Казахстані, РФ (Сибір, Чукотка) та ін. На території України є на Волині, Рівненщині, у Закарпатті, в Криму тощо.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Smith, M. (2006). Characterizing Late Pleistocene and Holocene Stone Artefact Assemblages from Puritjarra Rock Shelter: A Long Sequence from the Australian Desert (PDF). Records of the Australian Museum. Australian Museum. 58 (3): 371—410. doi:10.3853/J.0067-1975.58.2006.1470. hdl:1885/27417. S2CID 86522736. Архів (PDF) оригіналу за 22 липня 2020.
  2. ↑ Smith, Mike (2013). The Archaeology of Australian Deserts. с. 295.
  3. ↑ Rock Art of India – Pre and protohistoric cultures of India. ebooks.inflibnet.ac.in. Процитовано 3 травня 2024.
  4. ↑ Hogan, C. Michael (2007). Knossos fieldnotes. Modern Antiquarian. Архів оригіналу за 9 квітня 2016.
  5. ↑ Streeter, Edwin (1898). Precious Stones and Gems. с. 237.
  6. ↑ а б Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путиводитель. — Ужгород: Карпати, 1978. — 96 с., ил., 16 л. ил.
  7. ↑ Pliny the Elder: Naturalis Historiae, Book 37, chapter 7,115 (online)
  8. ↑ Erika Zwierlein-Diehl: Antike Gemmen und ihr Nachleben. Berlin (Verlag Walter de Gruyter) 2007, S. 307 (online) According to the OED a connection with the town of Chalcedon is «very doubtful»:Шаблон:OEtymD
  9. ↑ James Orr, ред. (1915). Chalkēdōn. The International Standard Bible Encyclopaedia. The Howard-Severance company. с. 2859.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Халцедон&oldid=42629677