Хатамото

Хатамо́то (яп. 旗本, はたもと, «ті, хто під прапором»^[1]) — у Японії XV—XIX століття група привілейованих вояків, штабні старшини.

У період Сенґоку (1467—1603) — прямі васали володаря, магната або шьоґуна. Його особисті охоронці та охоронці його штабу на війні^[2]. Мали право на особисту аудієнцію володаря й носіння зброї в присутності пана. Набиралися з числа старшин, їхніх синів, гвардійців, пажів тощо^[2].
У добу шьоґунату Токуґава (1603—1867) — верства військового стану. Група прямих слуг шьоґуна, дохід яких не перевищував 10 тисяч коку. В ієрархічній драбині займали наступну сходинку після магнатів. Мали право на шьоґунську аудієнцію і носіння зброї в присутності шьоґуна. На відміну від васалів японських автономних уділів, отримували від шьоґуна земельний наділ із земельного фонду шьоґунату. Хатамото, дохід наділу якого перевищував 3 тисячі коку, мав право на спорудження форту-резиденції.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Оскільки у штабі стояли панські прапори (хата), охоронці, які перебували при панові (мото), називалися «хатамото» (так само називалося й місце штабу). Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К.: Дух і Літера, 2013. — С. 558.
↑ ^а ^б Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа… — С. 558