Ходорів (село)
село Ходорів | |
---|---|
Вид на с.Ходорів | |
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район | Обухівський район |
Громада | Ржищівська міська громада |
Основні дані | |
Засноване | 1536 рік, |
Населення | 155 |
Площа | 19,56 км² |
Густота населення | 7,92 осіб/км² |
Поштовий індекс | 08813 |
Телефонний код | +380 4574 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°55′20″ пн. ш. 31°14′38″ сх. д. / 49.92222° пн. ш. 31.24389° сх. д.Координати: 49°55′20″ пн. ш. 31°14′38″ сх. д. / 49.92222° пн. ш. 31.24389° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
98 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Грушів, вул. Незалежності, 27 |
Карта | |
Мапа | |
|
Хо́дорів — село в Україні, в Обухівському районі Київської області з 2020 року увійшло до Ржищівської міської територіальної громади. Населення становить 155 осіб. Розташоване на березі Дніпра. Відстань до Києва — 90 км.
Історія[ред. | ред. код]
Перші згадки датовані 15 століттям. Хоча поселення на місці села існувало вже у 9-10 століттях, від тих часів збереглсоя Ходорівське городище.
Назва, ймовірно походить від якогось Ходора (Федора) — ймовірного заснованика чи управителя замку городища.
За іншою версією, назва села походить від особливостей місцевого рельєфу: ходо-рів, хід рвом до Дніпра.
Ходорів — село Київського повіту Канівського староства в 3 милях від замку. 1536 р. на прохання господарського дворянина Гридка Олексійовича йому надано селище Ходорово з островом і землею Русинівською. Володів киянин Онкович (1552). У 1594 р. уже існувало село, що належало Андрієві Халецькому. 1612 р. шляхтич Юзеф Ян Халецький заставив його своїй дружині Єві Хучиковні, він же власник за люстрацією 1616 р.[1] "На початку XVIII ст. Ходорів належав Федорові Тишкевичу й потім його синові Антонію, від якого близько 1740 р. перейшов у володіння київського судді Щеневського; син останього, генерал польської служби Франциск Ксаверій Щеневський продав село 1800 р. Петру Головинському; у другій половині ХІХ ст. воно належало Янковським."[2]
Під час Коліївщини через село проходив повстанський отаман Микита Швачка. У Ходорові до повстанців приєдналися син Федора Дяченка і Петро, пасинок старого Федора Шептухи[3].
У ХІХ столітті було містечком, 1900 року мало 1360 мешканців та 249 дворів, церкву, церковно-парафіяльну школу, цегельний завод, 5 вітряків5 кузень, 2 топчаки, склад лісових матеріалів та 15 лавок.
З 1920 по 1923 рік існувала Ходорівська волость. З 1923 по 1925 роки входило до складу Македонського, а з 1925 — доскладу Ржищівського районів.
Село було окуповане нацистськими військами з 6 серпня 1941 по 12 жовтня 1943 р. Проте вже після визволення села, 14 жовтня 1943 року, німецькі війська засипали село снарядами і було спалено 320 хат — усе село, вціліло лише 4 хати на березі Дніпра. Під час війн до Німеччини на примусові роботи було вивезено 100 осіб, 8 осіб було вбито нацистами. 92 ходорівці загинули на фронтах війни.
1944 року село було відбудовано, відновилася робота школи. До 1959 року школа була восьмирічною, а з 1959 року стала середньою. Діяла школа до 1972 року. Сільська рада існувала до кінця 1960-х років.
1995 року споруджено великий меморіальний комплекс у пам'ять про загиблих на Букринському плацдармі. Це величезна братська могила, де вічний спочинок знайшли 2181 воїн. 2004 року за селом збудовано пам'ятну капличку.
Церква[ред. | ред. код]
Першу церкву тут було побудовано 1717 року, але коли берег було підмито, храм зруйнувався. Другу церкву було побудовано 1768 року. Цю церкву було знищено вже у радянський час. Сучасну церкву збудовано впродовж 2005—2007 років.
Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви Різдва Пресвятої Богородиці м-ка Ходорів Канівського пов. Київського нам., з 1797 р. Богуславського, з 1846 р. Канівського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/khod_004.xml
Інфраструктура[ред. | ред. код]
- Оздоровчо-лікувальний пансіонат «Ходорів».Магазин.У селі існують 8 садово-дачних кооперативів, тому у селі багато новобудов.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Генеральний суддя УНР (1918), член Головної комісії у справах виборів до Українських установчих зборів (1917—1918), сенатор Українського державного сенату (1918) Бутовський Олександр Миколайович;
- художник Прядка Володимир Михайлович;
- науквець Денисенко Григорій Іванович;
- Герой Соціалістичної Праці Волковинська Параска Григорівна;
- український філософ, віце-президент Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів (ВУАМЛІН), директор Інституту філософії ВУАМЛІНу, ректор Київського державного університету Левік Рувім Самійлович.
Померли[ред. | ред. код]
- Кудімов Павло Васильович — Герой Радянського Союзу.
Світлини села[ред. | ред. код]
-
Вулиця в селі Ходорів
-
Вид на затоку Дніпра в селі Ходорів
-
Дніпро поблизу Ходорова
-
Затока дніпра в селі Ходорів
-
Пам'ятник уродженцям Ходорова, які загинули в роки ІІ Світової війни
-
Дзвін на території меморіального комплексу в селі Ходорів
-
Каплиця поблизу братської могили в селі Ходорів
-
Братська могила в селі Ходорів
-
Будинок в селі Ходорів
-
Польова дорога між селами Ходорів і Великий Букрин
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Горбаченко Ю. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ поділ Канівського полку (1648—1678 рр.) // Козацька скарбниця. Гетьманські читання. Вип. 4. — Чернівці : Видавничий дім «Букрек», 2007. — С. 120—140.
- ↑ Павлуцький, Григорій (2017). Дерев'яні та муровані храми України. Олександр Савчук. с. 56. ISBN 978-966-2562-85-9.
- ↑ Букет Є. Швачка — фенікс українського духу. — К. : Український пріоритет, 2016. — іл. — С. .
Джерела[ред. | ред. код]
- Chodorów, mko, pow. kaniowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 610. (пол.) — S. 610.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |