Хорологія (географія)
Хорологія (хорологічна концепція) — науковий напрямок в географії, основним задумом якого є розгляд об'єкта географії як простору, заповнюваного предметами і явищами, локальні зв'язки між якими мають причиново-наслідкову природу.
Походження[ред. | ред. код]
Хоча причиново-наслідкові зв'язки між окремими географічними явищами на тій чи іншій території розглядалися ще в роботах античних і середньовічних вчених, як універсальна наукова концепція хорологія («просторова наука» або «наука про простори») з'явилася в середині XIX сторіччя. Александер фон Гумбольдт і Карл Ріттер[1] розглядали географічні явище в їхньому взаємозв'язку один з одним і вперше поставили питання про пошук загальних законів існування географічної оболонки планети (включаючи в неї з деякими застереженнями і людське суспільство). Незважаючи на зібраний обома вченими багатий фактологічний матеріал і велику кількість прикладів, що доводять їхню правоту, власне науковою теорією хорологія тоді не була, оскільки висвітлення фактів проводилося з філософсько-феноменологічних поглядів.
Творці географічної хорології[ред. | ред. код]
-
Гендрик Коетс (Hendrik Coets, 1670-1730), Нідерланди - "Horologiographia plana, seu nova & perspicua in superficiebus planis" (Нова та прозора домашня хорологеографія), 1691
Хорологія Альфреда Геттнера[ред. | ред. код]
Нове прочитання хорологічна концепція набула в Альфреда Геттнера (1927). Геттнер вважав об'єктом вивчення географії земний простір з предметами і явищами, що заповнювали його і взаємодіяли між собою. Зв'язки між ними, згідно з Геттнером, мають ландшафтну, причиново-наслідкову природу. До подібних систем географічних об'єктів Геттнер відносив і людське суспільство. Окремі виняткові поєднання тих чи інших об'єктів і явищ на певній території призводять до появи географічних країн (хоросів, просторів), які є об'єктом вивчення країнознавства.
Вплив на інші наукові напрями[ред. | ред. код]
Внаслідок дроблення географії на галузеві наукові напрями, що сталося на початку XX ст., хорологічні школа припинила існування. Основні ідеї хорології, тим не менш, були сприйняті низкою інших наукових напрямків. Школами-наступниками хорології вважаються класичне ландшафтознавство, поведінкова географія та школа просторового аналізу. Ідеї хорологічної концепції вплинули також на формування імажинальної географії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ritter C. Comparative Geography (1865)
Джерела[ред. | ред. код]
- География, её история, сущность и методы (Die Geographie, ihre Geschichte, ihr Wesen und ihre Methoden), 1927 (русский перевод в 1930)
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |