Христо Калфов
Христо Калфов | |
---|---|
болг. Христо Димов Калфов | |
Народився |
23 жовтня 1883 Калофер |
Помер |
1 лютого 1945 (61 рік) Софія |
Поховання | братська могила |
Громадянство | Болгарія |
Діяльність | офіцер, політик |
Alma mater | Національний військовий університет Васила Левскі і Scuola di applicazione e Istituto di studi militari dell'Esercitod |
Знання мов | болгарська |
Учасник | Перша Балканська війна і Друга Балканська війна |
Членство | 21st Regular National Assembly of Bulgariad, 22nd Regular National Assembly of Bulgariad, 23rd Regular National Assembly of Bulgariad і 25th Regular National Assembly of Bulgariad |
Посада | Список міністрів закордонних справ Болгарії, голова Народних зборів Болгаріїd, депутат Народних зборів Болгарії[d], депутат Народних зборів Болгарії[d], депутат Народних зборів Болгарії[d] і депутат Народних зборів Болгарії[d] |
Військове звання | полковник |
Партія | Демократичний союз |
Нагороди | |
Христо Калфов (болг. Христо Димов Калфов; нар. 28 жовтня 1883, Калофер — пом. 1 лютого 1945, Софія) — болгарський офіцер і політик.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 28 жовтня 1883 року в Калофері. У 1903 році закінчив Війське училище в Софії, а в 1911 — Туринську військову академію. Після повернення до Болгарії деякий час служив у 4-му артилерійському полку та школі резервних офіцерів. Під час Балканської війни був офіцером, що виконував особисті доручення головнокомандуючого короля Фердінанда I. Був вчителем майбутнього короля Бориса III, а з 1918 року його флігель-ад'ютантом. У період з лютого 1921 по вересень 1922 знову був флігель-ад'ютантом короля.
У вересні 1922 року Христо Калфов був звільнений з армії у званні полковника. Брав участь в підготовці перевороту, а після його реалізації став міністром закордонних справ в уряді Александра Цанкова.
Після державного перевороту в 1944 році був засуджений до смерті Народним судом і страчений 1 лютого 1945 року. У 1996 був посмертно реабілітований рішенням № 243 Верховного суду.
Військові звання[ред. | ред. код]
- Підпоручник (1903)
- Поручник (1906)
- Капітан (1910)
- Майор (1 березня 1916)
- Підполковник (1918)
- Полковник (22 вересня 1922)
Нагороди[ред. | ред. код]
- Військовий орден «За хоробрість» IV ступеня 1 класу (1919)
Джерела[ред. | ред. код]
- Руменин, Румен. Офицерският корпус в България 1878—1944 г.. Т. 2. София, Издателство на Министерството на отбраната «Св. Георги Победоносец», 1996. с. 64.
- Ташев, Ташо. Министрите на България 1879—1999. София, АИ «Проф. Марин Дринов» / Изд. на МО, 1999. ISBN 978-954-430-603-8 / ISBN 978-954-509-191-9.
- Съветниците на цар Борис III. София, 1993. с. 7.
|
- Народились 23 жовтня
- Народились 1883
- Померли 1 лютого
- Померли 1945
- Нагороджені орденом «За хоробрість» (Болгарія)
- Міністри закордонних справ Болгарії
- Болгарські військовики
- Полковники
- Розстріляні в Болгарії
- Посмертно реабілітовані
- Учасники Першої Балканської війни
- Учасники Другої Балканської війни
- Померли в Софії
- Репресовані
- Міністри Болгарії