Хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.
Хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія
Симптоми задишка і набряк
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 BB01.3
МКХ-10 I26.9, I27.2
OMIM 612862

Хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія (англ. Chronic thromboembolic pulmonary hypertension, CTEPH) — хронічне захворювання, спричинене звуженням просвіту кровоносних судин, які доставляють кров від серця до легень (гілок легеневої артерії). Ці звуження просвіту призводять до підвищення опору потоку крові в легеневих артеріальних судинах, що, у свою чергу, призводить до підвищення тиску в цих артеріях (легеневої гіпертензії). Причиною цих звужень є організовані (або затверділі) тромби, які зазвичай походять із глибоких вен нижніх кінцівок (тромбоемболії), і залишаються в легеневій артерії після проходження через праву частину серця. Звуження просвіту судин також може бути результатом утворення рубцевої тканини на місці, де тромб пошкодив ендотеліальну оболонку легеневих артерій, спричинивши постійну фіброзну обструкцію (блокування кровотоку).[1] У більшості хворих спостерігається поєднання мікроваскулярної (дрібні судини) з макроваскулярною (великі судини) обструкції. У частини хворих може фіксуватися нормальний або майже нормальний тиск у системі легеневої артерії в спокої, незважаючи на наявність хвороби. Ці хворі вважаються такими, що мають хронічну тромбоемболічну хворобу.[2]

Діагноз хвороби виставляється після принаймні 3 місяців призначення ефективної дози антиагрегантів, щоб відрізнити цей стан від підгострої тромбоемболії легеневої артерії. Діагностичними критеріями для хронічної тромбоемболічної легеневої гіпертензії є[2]:

  • Інвазивно (тобто безпосередньо в руслі кровотоку) виміряний середній легеневий артеріальний тиск (mPAP) ≥25 мм рт.ст.;
  • Невідповідність дефектів перфузії під час сканування вентиляції/перфузії легенів (V/Q) і специфічних діагностичних ознак для хронічної тромбоемболічної легеневої гіпертензії, виявлених за допомогою мультидетекторної комп'ютерної томографічної ангіографії, магнітно-резонансної томографії або звичайної легеневої кінеангіографії, зокрема кільцеподібних стенозів, перетинок/щілин, хронічних тотальних оклюзій (мішкоподібні або конічні ураження) та звивистих уражень.

Ознаки та симптоми[ред. | ред. код]

Клінічні симптоми та ознаки хронічної тромбоемболічної легеневої гіпертензії часто неспецифічні або відсутні на ранніх стадіях хвороби, з появою ознак хронічної недостатності правих відділів серця лише на пізніх стадіях захворювання. Основним симптомом хронічної тромбоемболічної легеневої недостатності є задишка при фізичному навантаженні, яка не є специфічною і часто може бути пов'язана з іншими, більш поширеними захворюваннями. За наявності клінічні симптоми хвороби можуть нагадувати симптоми гострої тромбоемболії легеневої артерії або ідіопатичної легеневої артеріальної гіпертензії. Набряки ніг і кровохаркання частіше виникають при хронічній тромбоемболічній легеневій гіпертензії, тоді як непритомність частіше спостерігається при ідіопатичній легеневій гіпертензії.[3]

Патогенез[ред. | ред. код]

У хворих хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією відсутні традиційні фактори ризику тромбозу.[4][5][6][3][7] Сучасне розуміння патогенезу хвороби полягає в тому, що хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія є результатом «запального тромбозу». Коли протромботичні стани поєднуються з хронічним запаленням та інфекцією, може виникнути нерозсмоктування тромбу.[3] Фактори ризику хвороби включають спленектомію, запальні захворювання кишечника, хронічну замісну терапію гормонами щитоподібної залози, групи крові, відмінні від 0, злоякісні пухлини, інфікований вентрикуло-атріальний шунт і постійні внутрішньовенні електроди.[7][3]

Діагностика[ред. | ред. код]

Приклад бічної селективної ангіограми легеневої артерії (права легенева артерія A і B, ліва легенева артерія C і D) за допомогою цифрової субтракції у пацієнта з ХТЛГ. Панелі A і C представляють передньо-задні проекції, панелі B і D представляють бічні проекції.

Рання діагностика хронічної тромбоемболічної легеневої гіпертенії все ще залишається проблематичною, із середнім часом 14 місяців між появою симптомів і встановленням діагнозу в експертних центрах.[8] Підозра на легеневу гіпертензію часто спричинює призначення ехокардіографії, але для її підтвердження необхідна інвазивна катетеризація правих відділів серця.[2] Після встановлення діагнозу легеневої гіпертензії наявність тромбоемболічного захворювання потребує візуалізації. Рекомендований діагностичний алгоритм підкреслює важливість первинного обстеження з використанням ехокардіограми та вентиляційно-перфузійного сканування та підтвердження за допомогою катетера правого серця та легеневої ангіографії.[1]

І вентиляційно-перфузійне сканування, і сучасна багатодетекторна КТ-ангіографія можуть бути точними методами виявлення хронічної тромбоемболічної легеневої гіпертензії з високою діагностичною ефективністю в руках експертів (чутливість, специфічність і точність 100 %, 93,7 % і 96,5 % для вентиляційно-перфузійного сканування; і 96,1 %, 95,2 % і 95,6 % для КТ-ангіографії).[9] Комп'ютерна томографія з ангіографією сама по собі не може виключити хворобу, але може допомогти визначити розтягнення легеневої артерії, що призводить до компресії лівої головної коронарної артерії, ураження легеневої паренхіми (наприклад, як ускладнення від попередніх інфарктів легень) і кровотечі з бронхіальних колатеральних артерій.[10] Натепер золотим стандартом візуалізації залишається інвазивна легенева ангіографія з використанням нативних ангіограм або цифрової субтракції.

Лікування[ред. | ред. код]

Прийняття рішень щодо тактики лікування хворих із хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією може бути складним, і його повинні приймати спеціалізовані команди в експертних центрах. До складу груп з лікування ХТЛГ входять кардіологи та пульмонологи зі спеціалізованою підготовкою з легеневої гіпертензії, радіологи, досвідчені торакальні хірурги зі значним навантаженням пацієнтів з ХТЛГ на рік, та лікарі з досвідом проведення черезшкірних втручань. На даний момент існує три визнаних цільових варіанти лікування, включаючи стандартне лікування легеневої ендартеректомії. Балонна легенева ангіопластика і легенева вазодилататорна медикаментозна терапія можуть бути розглянуті для тих хворих, яким не може бути проведена операція.[11] Для визначення ризиків і переваг інтервенційного лікування способами легеневої ендартеректомії або балонної легеневої ангіопластики необхідна спеціальна візуалізація з використанням магнітно-резонансної томографії або інвазивної рентгеноангіографії.[1]

Медикаментозна терапія[ред. | ред. код]

Стандартне медикаментозне лікування хронічної тромбоемболічної легеневої гіпертензії включає антикоагулянти, діуретики та оксигенотерапію. Рекомендована довічна антикоагулянтна терапія, навіть після легеневої ендартеріеректомії. Постановка кава-фільтра в нижню порожнисту вену не рекомендується.[2]

У хворих із неоперабельною хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією або персистуючою/рецидивною легеневою гіпертензією після легеневої ендартеріектомії є докази користі від лікування легеневими вазодилататорами.[12] При компоненті мікросудинної патології при ХТЛГ препаратів, схвалених для легеневої артеріальної гіпертензії, є необґрунтованим.[4] Наразі лише препарат ріоцигуат (стимулятор розчинної гуанілатциклази) схвалений для лікування дорослих із неоперабельною ХТЕЛГ або персистуючою чи рецидивуючою ХТЕЛГ після хірургічного лікування.[13] Дослідження інших препаратів тривають для застосування у хворих з неоперабельною ХТЛГ, причому мацітентан нещодавно підтвердив ефективність і безпеку в дослідженні MERIT.[14]

Легенева ендартеректомія[ред. | ред. код]

Типовий зразок, забраний під час хірургічної процедури легеневої ендартеректомії у пацієнта з хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією.

Легенева ендартеректомія є золотим стандартом лікування для відповідних пацієнтів з хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією. Операбельність хворих із ХТЕЛГ визначається кількома факторами, серед яких найважливішими є хірургічна доступність тромбів та визначене співвідношення «ризик-користь» у конкретного хворого. Не існує гемодинамічного (зокрема, враховуючи легеневий тиск) або вікового порогу, який повинен виключати пацієнтів з хірургічного втручання, і супутні серцеві процедури можуть також проводитись за необхідності. Близько 60 % хворих у Європі та Канаді класифікуються як операбельні.[15]

На відміну від хірургічної емболектомії при гострій ТЕЛА, лікування ХТЕЛГ вимагає справжньої двосторонньої ендартеректомії (усунення тромбозу кровоносних судин) через медіальний шар легеневих артерій, яка виконується в умовах глибокої гіпотермії і зупинки кровообігу[16], яка не ускладнюється когнітивною дисфункцією.[17] Більшість хворих відчувають значне покращення стану і покращення гемодинаміки після легеневої ендартеректомії.[16][18][19] У Європі внутрішньолікарняна смертність під час цієї операції на початок 20-х років ХХІ століття становить 4,7 % або нижче в центрах з великою кількістю хворих.[16][18]

У близько 35 % хворих може спостерігатися постійна/рецидивна хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія після операції.[12] Поява легеневої гіпертензії після легеневої ендартеректомії досі не зрозуміла, але деякі дані свідчать про те, що опір легеневих судин у розмірі 500—590 дин·с·см−5 може представляти поріг опору легеневих судин для визначення поганого довгострокового результату.[20][21] Останні дані національної когорти легеневої ендартеректомії Великої Британії свідчать про те, що залишкова легенева гіпертензія після легеневої ендартеректомії впливає на довготривале виживання лише тоді, коли тиск у легеневій артерії більший 38 мм рт.ст. або опір легеневих артерій вищий ніж 425 дин·с·см−5.[22]

Необхідність у терапії препаратами для боротьби з легеневою артеріальною гіпертензією, ускладнення та додаткові процедури під час операції, а також залишкова легенева гіпертензія після легеневої ендартеректомії асоціюються з гіршими результатами. Безпосередній післяопераційний тонус легеневих судин є довгостроковим предиктором прогнозу хворого.[20]

Балонна легенева ангіопластика[ред. | ред. код]

Хоча методика балонної легеневої ангіопластики все ще розвивається, наразі її можна розглядати для застосування у хворих хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією, які технічно неоперабельні або мають несприятливе співвідношення ризику та користі для легеневої ендартеректомії.[2] Методика була удосконалена в Японії[23], і перші звіти підтвердили безпеку та ефективність методики на основі даних, що демонструють покращення гемодинаміки та відновлення функції правого шлуночка.[24] Дослідження ефективності цього метода ще тривають.[11][25]

Прогноз[ред. | ред. код]

Історично склалося так, що прогноз для хворих із нелікованою хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією був поганим, з 5-річною виживаністю менше 40 %, якщо тиск у легеневій артерії був більшим 40 мм рт.ст.[26] Більш сучасні дані європейського реєстру хронічної тромбоемболічної легеневої гіпертензії продемонстрували 70 % 3-річну виживаність у пацієнтів із хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією, яким не проводили хірургічну процедуру легеневої ендартеректомії. Останні дані з міжнародного реєстру хвороби демонструють, що смертність від хронічної тромбоемболічної легеневої гіпертензії пов'язана з IV функціональним класом Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA), підвищенням тиску в правому передсерді та раком в анамнезі. Крім того, такі супутні захворювання, як ішемічна хвороба серця, серцева недостатність за лівошлуночковим типом та хронічне обструктивне захворювання легень є факторами ризику смертності.[15]

Епідеміологія[ред. | ред. код]

Хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія є орфанним захворюванням із приблизною частотою 5 випадків на мільйон[8], але ймовірно, що вона недостатньо діагностується, оскільки симптоми хвороби є неспецифічними. Хоча повідомлялося про кумулятивну частоту хронічної тромбоемболічної легеневої гіпертензії від 0,1 % до 9,1 % протягом перших 2 років після тромбоемболії легеневої артерії з характерними симптомами[27], наразі незрозуміло, чи гостра симптоматична тромбоемболія легеневої артерії спричинює ХТЕЛГ. Рутинний скринінг на хронічну тромбоемболічну легеневу гіпертензію після тромбоемболії легеневої артерії не рекомендується, оскільки значна кількість випадків ХТЕЛГ розвивається за відсутності попередньої гострої симптоматичної тромбоемболії легеневої артерії.[2] Крім того, приблизно 25 % хворих із хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією не мають в анамнезі гострої тромбоемболії легеневої артерії.[4] Середній вік хворих на момент постановки діагнозу становить 63 роки (існує широкий віковий діапазон, але випадки в дітей дуже рідкісні), причому обидві статі хворіють однаково.[4][28][29]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Kim, Nick H. (серпень 2016). Group 4 Pulmonary Hypertension: Chronic Thromboembolic Pulmonary Hypertension: Epidemiology, Pathophysiology, and Treatment. Cardiology Clinics. 34 (3): 435—441. doi:10.1016/j.ccl.2016.04.011. ISSN 1558-2264. PMID 27443139. (англ.)
  2. ↑ а б в г д е Galiè, Nazzareno; Humbert, Marc; Vachiery, Jean-Luc; Gibbs, Simon; Lang, Irene; Torbicki, Adam; Simonneau, Gérald; Peacock, Andrew; Vonk Noordegraaf, Anton (1 січня 2016). 2015 ESC/ERS Guidelines for the diagnosis and treatment of pulmonary hypertension: The Joint Task Force for the Diagnosis and Treatment of Pulmonary Hypertension of the European Society of Cardiology (ESC) and the European Respiratory Society (ERS): Endorsed by: Association for European Paediatric and Congenital Cardiology (AEPC), International Society for Heart and Lung Transplantation (ISHLT). European Heart Journal. 37 (1): 67—119. doi:10.1093/eurheartj/ehv317. ISSN 1522-9645. PMID 26320113. (англ.)
  3. ↑ а б в г Lang, Irene M.; Simonneau, Gérald; Pepke-Zaba, Joanna W.; Mayer, Eckhard; Ambrož, David; Blanco, Isabel; Torbicki, Adam; Mellemkjaer, Sören; Yaici, Azzedine (липень 2013). Factors associated with diagnosis and operability of chronic thromboembolic pulmonary hypertension. A case-control study. Thrombosis and Haemostasis. 110 (1): 83—91. doi:10.1160/TH13-02-0097. ISSN 0340-6245. PMID 23677493. (англ.)
  4. ↑ а б в г Pepke-Zaba, Joanna; Delcroix, Marion; Lang, Irene; Mayer, Eckhard; Jansa, Pavel; Ambroz, David; Treacy, Carmen; D'Armini, Andrea M.; Morsolini, Marco (1 листопада 2011). Chronic thromboembolic pulmonary hypertension (CTEPH): results from an international prospective registry. Circulation. 124 (18): 1973—1981. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.110.015008. ISSN 1524-4539. PMID 21969018. (англ.)
  5. ↑ Bonderman, Diana; Jakowitsch, Johannes; Adlbrecht, Christopher; Schemper, Michael; Kyrle, Paul A.; Schönauer, Verena; Exner, Markus; Klepetko, Walter; Kneussl, Meinhard P. (березень 2005). Medical conditions increasing the risk of chronic thromboembolic pulmonary hypertension. Thrombosis and Haemostasis. 93 (3): 512—516. doi:10.1160/TH04-10-0657. ISSN 0340-6245. PMID 15735803. (англ.)
  6. ↑ Bonderman, Diana; Skoro-Sajer, Nika; Jakowitsch, Johannes; Adlbrecht, Christopher; Dunkler, Daniela; Taghavi, Sharokh; Klepetko, Walter; Kneussl, Meinhard; Lang, Irene M. (24 квітня 2007). Predictors of outcome in chronic thromboembolic pulmonary hypertension. Circulation. 115 (16): 2153—2158. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.106.661041. ISSN 1524-4539. PMID 17420352. (англ.)
  7. ↑ а б Bonderman, D.; Wilkens, H.; Wakounig, S.; Schäfers, H.-J.; Jansa, P.; Lindner, J.; Simkova, I.; Martischnig, A. M.; Dudczak, J. (лютий 2009). Risk factors for chronic thromboembolic pulmonary hypertension. The European Respiratory Journal. 33 (2): 325—331. doi:10.1183/09031936.00087608. ISSN 1399-3003. PMID 18799507. (англ.)
  8. ↑ а б Pepke-Zaba, Joanna; Jansa, Pavel; Kim, Nick H.; Naeije, Robert; Simonneau, Gerald (квітень 2013). Chronic thromboembolic pulmonary hypertension: role of medical therapy. The European Respiratory Journal. 41 (4): 985—990. doi:10.1183/09031936.00201612. ISSN 1399-3003. PMID 23397304. (англ.)
  9. ↑ He, Jia; Fang, Wei; Lv, Bin; He, Jian-Guo; Xiong, Chang-Ming; Liu, Zhi-Hong; He, Zuo-Xiang (травень 2012). Diagnosis of chronic thromboembolic pulmonary hypertension: comparison of ventilation/perfusion scanning and multidetector computed tomography pulmonary angiography with pulmonary angiography. Nuclear Medicine Communications. 33 (5): 459—463. doi:10.1097/MNM.0b013e32835085d9. ISSN 1473-5628. PMID 22262242. (англ.)
  10. ↑ Tunariu, Nina; Gibbs, Simon J. R.; Win, Zarni; Gin-Sing, Wendy; Graham, Alison; Gishen, Philip; Al-Nahhas, Adil (травень 2007). Ventilation-perfusion scintigraphy is more sensitive than multidetector CTPA in detecting chronic thromboembolic pulmonary disease as a treatable cause of pulmonary hypertension. Journal of Nuclear Medicine. 48 (5): 680—684. doi:10.2967/jnumed.106.039438. ISSN 0161-5505. PMID 17475953. (англ.)
  11. ↑ а б Brenot, Philippe; Mayer, Eckhard; Ghofrani, Hossein-Ardeschir; Kurzyna, Marcin; Matsubara, Hiromi; Ogo, Takeshi; Meyer, Bernhard C.; Lang, Irene (31 березня 2017). Balloon pulmonary angioplasty in chronic thromboembolic pulmonary hypertension. European Respiratory Review (англ.). 26 (143): 160119. doi:10.1183/16000617.0119-2016. ISSN 1600-0617. PMID 28356406.
  12. ↑ а б Hoeper, Marius M. (June 2015). Pharmacological therapy for patients with chronic thromboembolic pulmonary hypertension. European Respiratory Review. 24 (136): 272—282. doi:10.1183/16000617.00001015. ISSN 1600-0617. PMID 26028639. (англ.)
  13. ↑ Ghofrani, Hossein-Ardeschir; D'Armini, Andrea M.; Grimminger, Friedrich; Hoeper, Marius M.; Jansa, Pavel; Kim, Nick H.; Mayer, Eckhard; Simonneau, Gerald; Wilkins, Martin R. (25 липня 2013). Riociguat for the treatment of chronic thromboembolic pulmonary hypertension (PDF). The New England Journal of Medicine. 369 (4): 319—329. doi:10.1056/NEJMoa1209657. ISSN 1533-4406. PMID 23883377. (англ.)
  14. ↑ Clinical Study to Assess the Efficacy, Safety and Tolerability of Macitentan in Subjects With Inoperable Chronic Thromboembolic Pulmonary Hypertension - Full Text View - ClinicalTrials.gov. clinicaltrials.gov (англ.). Процитовано 31 липня 2017.
  15. ↑ а б Delcroix, Marion; Lang, Irene; Pepke-Zaba, Joanna; Jansa, Pavel; D'Armini, Andrea M.; Snijder, Repke; Bresser, Paul; Torbicki, Adam; Mellemkjaer, Sören (1 березня 2016). Long-Term Outcome of Patients With Chronic Thromboembolic Pulmonary Hypertension: Results From an International Prospective Registry. Circulation. 133 (9): 859—871. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.115.016522. ISSN 1524-4539. PMID 26826181. (англ.)
  16. ↑ а б в Madani, Michael M.; Auger, William R.; Pretorius, Victor; Sakakibara, Naohide; Kerr, Kim M.; Kim, Nick H.; Fedullo, Peter F.; Jamieson, Stuart W. (липень 2012). Pulmonary endarterectomy: recent changes in a single institution's experience of more than 2,700 patients. The Annals of Thoracic Surgery. 94 (1): 97—103. doi:10.1016/j.athoracsur.2012.04.004. ISSN 1552-6259. PMID 22626752. (англ.)
  17. ↑ Vuylsteke, Alain; Sharples, Linda; Charman, Gill; Kneeshaw, John; Tsui, Steven; Dunning, John; Wheaton, Ella; Klein, Andrew; Arrowsmith, Joseph (15 жовтня 2011). Circulatory arrest versus cerebral perfusion during pulmonary endarterectomy surgery (PEACOG): a randomised controlled trial. Lancet. 378 (9800): 1379—1387. doi:10.1016/S0140-6736(11)61144-6. ISSN 1474-547X. PMID 22000135. (англ.)
  18. ↑ а б Mayer, Eckhard; Jenkins, David; Lindner, Jaroslav; D'Armini, Andrea; Kloek, Jaap; Meyns, Bart; Ilkjaer, Lars Bo; Klepetko, Walter; Delcroix, Marion (березень 2011). Surgical management and outcome of patients with chronic thromboembolic pulmonary hypertension: results from an international prospective registry. The Journal of Thoracic and Cardiovascular Surgery. 141 (3): 702—710. doi:10.1016/j.jtcvs.2010.11.024. ISSN 1097-685X. PMID 21335128. (англ.)
  19. ↑ Jenkins, D.; Mayer, E.; Screaton, N.; Madani, M. (1 березня 2012). State-of-the-art chronic thromboembolic pulmonary hypertension diagnosis and management. European Respiratory Review. 21 (123): 32—39. doi:10.1183/09059180.00009211. ISSN 1600-0617. PMID 22379172. (англ.)
  20. ↑ а б Skoro-Sajer, Nika; Marta, Gabriel; Gerges, Christian; Hlavin, Gerald; Nierlich, Patrick; Taghavi, Shahrokh; Sadushi-Kolici, Roela; Klepetko, Walter; Lang, Irene Marthe (February 2014). Surgical specimens, haemodynamics and long-term outcomes after pulmonary endarterectomy. Thorax. 69 (2): 116—122. doi:10.1136/thoraxjnl-2013-203746. ISSN 1468-3296. PMC 3913220. PMID 24052543. (англ.)
  21. ↑ Jamieson, Stuart W.; Kapelanski, David P.; Sakakibara, Naohide; Manecke, Gerard R.; Thistlethwaite, Patricia A.; Kerr, Kim M.; Channick, Richard N.; Fedullo, Peter F.; Auger, William R. (листопад 2003). Pulmonary endarterectomy: experience and lessons learned in 1,500 cases. The Annals of Thoracic Surgery. 76 (5): 1457—1462. doi:10.1016/S0003-4975(03)00828-2. ISSN 0003-4975. PMID 14602267. (англ.)
  22. ↑ Cannon, John E.; Su, Li; Kiely, David G.; Page, Kathleen; Toshner, Mark; Swietlik, Emilia; Treacy, Carmen; Ponnaberanam, Anie; Condliffe, Robin (3 травня 2016). Dynamic Risk Stratification of Patient Long-Term Outcome After Pulmonary Endarterectomy: Results From the United Kingdom National Cohort. Circulation. 133 (18): 1761—1771. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.115.019470. ISSN 1524-4539. PMC 5860739. PMID 27052413. (англ.)
  23. ↑ Mizoguchi, Hiroki; Ogawa, Aiko; Munemasa, Mitsuru; Mikouchi, Hiroshi; Ito, Hiroshi; Matsubara, Hiromi (грудень 2012). Refined balloon pulmonary angioplasty for inoperable patients with chronic thromboembolic pulmonary hypertension. Circulation: Cardiovascular Interventions. 5 (6): 748—755. doi:10.1161/CIRCINTERVENTIONS.112.971077. ISSN 1941-7632. PMID 23192917. (англ.)
  24. ↑ Fukui, Shigefumi; Ogo, Takeshi; Morita, Yoshiaki; Tsuji, Akihiro; Tateishi, Emi; Ozaki, Kumi; Sanda, Yoshihiro; Fukuda, Tetsuya; Yasuda, Satoshi (травень 2014). Right ventricular reverse remodelling after balloon pulmonary angioplasty. The European Respiratory Journal. 43 (5): 1394—1402. doi:10.1183/09031936.00012914. ISSN 1399-3003. PMID 24627536. (англ.)
  25. ↑ Lang, Irene Marthe; Madani, Michael (5 серпня 2014). Update on chronic thromboembolic pulmonary hypertension. Circulation. 130 (6): 508—518. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.114.009309. ISSN 1524-4539. PMID 25092279. (англ.)
  26. ↑ Riedel, M.; Stanek, V.; Widimsky, J.; Prerovsky, I. (лютий 1982). Longterm follow-up of patients with pulmonary thromboembolism. Late prognosis and evolution of hemodynamic and respiratory data. Chest. 81 (2): 151—158. doi:10.1378/chest.81.2.151. ISSN 0012-3692. PMID 7056079. (англ.)
  27. ↑ Pengo, Vittorio; Lensing, Anthonie W. A.; Prins, Martin H.; Marchiori, Antonio; Davidson, Bruce L.; Tiozzo, Francesca; Albanese, Paolo; Biasiolo, Alessandra; Pegoraro, Cinzia (27 травня 2004). Incidence of chronic thromboembolic pulmonary hypertension after pulmonary embolism. The New England Journal of Medicine. 350 (22): 2257—2264. doi:10.1056/NEJMoa032274. ISSN 1533-4406. PMID 15163775. (англ.)
  28. ↑ Berger, Rolf M. F.; Beghetti, Maurice; Humpl, Tilman; Raskob, Gary E.; Ivy, D. Dunbar; Jing, Zhi-Cheng; Bonnet, Damien; Schulze-Neick, Ingram; Barst, Robyn J. (11 лютого 2012). Clinical features of paediatric pulmonary hypertension: a registry study. Lancet. 379 (9815): 537—546. doi:10.1016/S0140-6736(11)61621-8. ISSN 1474-547X. PMC 3426911. PMID 22240409. (англ.)
  29. ↑ Madani, Michael M.; Wittine, Lara M.; Auger, William R.; Fedullo, Peter F.; Kerr, Kim M.; Kim, Nick H.; Test, Victor J.; Kriett, Jolene M.; Jamieson, Stuart W. (березень 2011). Chronic thromboembolic pulmonary hypertension in pediatric patients. The Journal of Thoracic and Cardiovascular Surgery. 141 (3): 624—630. doi:10.1016/j.jtcvs.2010.07.010. ISSN 1097-685X. PMID 20800245. (англ.)
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хронічна_тромбоемболічна_легенева_гіпертензія&oldid=40198472