Хрєнов Костянтин Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Хрєнов Костянтин Костянтинович
Народився 25 лютого 1894(1894-02-25)
Боровськ, Калузька губернія, Російська імперія[1]
Помер 12 жовтня 1984(1984-10-12) (90 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність інженер
Alma mater Санкт-Петербурзький державний електротехнічний університетd (1918)
Галузь металургія
Заклад Санкт-Петербурзький державний електротехнічний університетd
Науковий ступінь доктор технічних наук
Членство Академія наук СРСР
НАН України
Нагороди

Костянти́н Костянти́нович Хрєно́в (25 лютого 1894, м. Боровськ, нині Калузької області Росії — 11 жовтня 1984, Київ) — український учений у галузі електрозварювання. Дійсний член АН УРСР (1945). Член-кореспондент АН СРСР (1953). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1955).

Біографія[ред. | ред. код]

1918 року закінчив Петроградський електротехнічний інститут.

До 1947 року працював у Росії (з 1921 викладач, згодом професор у вищих школах Ленінграду й Москви), потім в Україні: в Інститутах АН УССР — електрозварювання й електротехніки; рівночасно працював у Київському політехнічному інституті.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні праці Хрєнова стосуються електрозварювання металів, зокрема метод електрозварювання й різання металів під водою (Сталінська премія 1946 року) та холодного зварювання.

Автор близько 200 праць.

Лауреат Державної премії СРСР (1986).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Хренов Константин Константинович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Література[ред. | ред. код]