Хуей-ван
| Хуей-ван | ||
| ||
|---|---|---|
| 676 — 652 до н. е. | ||
| Попередник: | Сі | |
| Наступник: | Сян | |
| Народження: | невідомо | |
| Смерть: | 652 до н. е. | |
| Рід: | Династія Чжоу | |
| Батько: | Сі-ван | |
| Шлюб: | Queen Hui of Zhoud | |
| Діти: | Сян-ван і Prince Daid | |
Хуей-ван (кит. трад.: 惠王; піньїнь: Hui) — 5-й ван Східної Чжоу, син і спадкоємець Сі-вана.
Правління[ред. | ред. код]
За його правління сталась спроба палацового перевороту. Дядько правителя, син Чжуан-вана від наложниці, Цзі Туй, спробував захопити трон. Кілька відомих аристократів-дафу підбурили заколот. Заколотників, утім, було розбито, й вони втекли до країни Вей. Власне царство Вей, що близько 30 років до того виступало у складі коаліції вана проти Чжен, того разу стало на бік заколотників. За допомоги місцевих правителів Туй зійшов на престол, а законний ван утік до Чжен, де перебував кілька років, допоки правителі Чжен і Го спільними зусиллями не повалили та не вбили Туя, повернувши Хуей-вана на трон.
Повернувшись до влади, Хуей-ван відрядив до держави Ці свого представника шао-бо Ляо, щоб той підтвердив повноваження Хуань-ґуна як ба. В обмін ван попрохав покарати царство Вей. Хуань-ґун виконав прохання 666 року до н. е.
Трон по смерті Хуей-вана успадкував його син Сян-ван.
Джерела[ред. | ред. код]
- Michael Loewe, Edward L. Shaughnessy (1999). The Cambridge History of Ancient China: From the Origins of Civilization to 221 BC. Cambridge University Press. с. 1148. Процитовано 6 січня 2019.
{{cite book}}: Недійсний|nopp=n(довідка) - Васильєв Л. С. (2000). Древний Китай. М.
{{cite book}}: Недійсний|nopp=n(довідка)
| ||||||||
