Центр адміністративного управління Стратегічними ядерними силами
Центр адміністративного управління військами стратегічних ядерних сил (скор. ЦАУВ СЯС або «Центр») — виконавчий орган Міністерства оборони України відповідальний за створення організаційно-нормативної бази ракетно-ядерного роззброєння України, вирішення юридичних та організаційних питань у галузі отримання Україною іноземної допомоги у зв’язку зі скороченням стратегічних наступальних озброєнь[1].
Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2019) |
У 1991 році Україна була ядерною державою, отримавши третій після США та РФ ядерний арсенал, основу якого становили п'ять дивізій 43-ї ракетної армії колишнього СРСР. Стратегічні ядерні сили, дислоковані на території України, мали на озброєнні 130 міжконтинентальних ракет РС-18 на рідкому паливі з шістьма ядерними боєголовками кожна і 46 ракет РС-22 на твердому паливі з десятьма боєголовками кожна.Загалом, Україна мала 176 міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) і в межах 2,000—2,500 одиниць тактичної ядерної зброї[2]. Окрім того, на озброєнні Військово-повітряних сил перебувал 44 стратегічні бомбардувальники (25 Ту-95МС і 19 Ту-160), із загальним боєкомплектом 1080 крилатих ракет Х-22 та Х-55 класу «повітря – поверхня» з 412 ядерними боєголовками[3][4].
З вересня 1993 року президенти України і Росії домовилися про ліквідацію всієї ядерної зброї, що розташовувалася в Україні, підписавши Масандрівські угоди.
14 січня 1994 р. в Москві Б. Єльцин, Б. Клінтон і Л. Кравчук підписали Тристоронню заяву Президентів Росії, США і України, якою підтвердили процес деактивації стратегічних сил на території України[5].
Для виконання досягнутих домовленостей, при Міністерстві оборони України був створений керуючий орган — Центр адміністративного управління військами стратегічних ядерних сил. Який був відповідальним за управління різними військовими частинами та державними організаціями що займалися зберіганням, демонтажем, транспортуванням та утилізацією ядерної зброї та її компонентів.
- Сердюк Олександр Йосипович — начальник Центру[6]
- ↑ Імплементаційна домовленість між Міністерством оборони України та Міністерством оборони США. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 8 вересня 2019.
- ↑ Розкрадання та зниження обороноздатності ЗСУ [Архівовано 6 лютого 2019 у Wayback Machine.] на http://tyzhden.ua/ [Архівовано 10 січня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Ядерне роззброєння України у світлі нових світових тенденцій [Архівовано 31 серпня 2019 у Wayback Machine.] на http://www.warhistory.ukrlife.org/ [Архівовано 22 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Збройні Сили України: марш довжиною 25 років. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 8 вересня 2019.
- ↑ Ядерні гарантії Україні. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 8 вересня 2019.
- ↑ ПОСТАНОВА Кабміну від 28 грудня 1995 р. N1067