Ценява (Україна)
село Ценява | |
---|---|
Церква Воздвиж. Чесного Хреста | |
Країна | Україна |
Область | Івано-Франківська область |
Район | Коломийський район |
Рада | Ценявська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA26080210070094507 |
Основні дані | |
Засноване | 1714 рік |
Населення | 1668 |
Площа | 14,43 км² |
Густота населення | 114,69 осіб/км² |
Поштовий індекс | 78255 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°33′01″ пн. ш. 25°07′29″ сх. д. / 48.55028° пн. ш. 25.12472° сх. д.Координати: 48°33′01″ пн. ш. 25°07′29″ сх. д. / 48.55028° пн. ш. 25.12472° сх. д. |
Водойми | р. Вільховець |
Відстань до районного центру |
5 км |
Найближча залізнична станція | Ценява |
Місцева влада | |
Адреса ради | 78255, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Ценява, вул. Шевченка, 11 |
Карта | |
Мапа | |
|
Ценя́ва — село Коломийського району Івано-Франківської області.
Орган місцевого самоврядування - Ценявська сільська рада, яка утворена 24 лютого 1940 року. Сільський голова - Богдан Томенчук.
Розташування[ред. | ред. код]
Село Ценява межує з селами П'ядики, Підгайчики, Королівка, Корнич. Село розміщене на рівнині.
Через село проходить автомобільна дорога Р24 і залізниця Коломия — Заліщики — Тернопіль (зупинний пункт Ценява). Відстань до м. Коломиї: до залізничного моста - 7 км, по об'їзній дорозі - 12 км, до Івано-Франківська - 70 км.
Історія села[ред. | ред. код]
Ценява. Вимовляється в народі - Ценів.
Перша згадка про село в писемних джерелах належить до 1714 р. Стосовно часу заснування села і його назви є кілька версій.
- Після Брестської унії 1596 р. Польща і католицька церква посилили свою агресивність щодо населення Галичини, засилаючи в різні кінці краю своїх ксьондзів і поселенців. Такі поселення в кінці XVI ст. прибули на територію, де знаходиться сучасне село. Їм сподобались землі, місцевість і вони заявили: "Це ніва наша". (Ценіва - Ценів - Ценява).
- Землі, на яких розкинулось теперішнє село, належали до Коломиї і називались "міським урочищем". У першій половині XVII ст., з розпорядження графа Йосипа Потоцького, на цих землях було збудовано господарський двір і поселено селян з Корнича та Сопова. Першими поселенцями були Федір Верига з Корнича і Григорій Томенчук з Сопова. Йосип Потоцький ці землі називав своїми: "Це ніви мої". З цього виразу пішла назва села.
Після кривавого захоплення Галичини в 1919 році польська адміністрація почала заохочування переходу греко-католиків на латинський обряд. Розпочата й активна кампанія заселення мазурами — на 23.10.1921 було розселено 10 родин (55 осіб), яким надано 136 моргів поля.[1]
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1649 | 99.64% |
російська | 6 | 0.36% |
Усього | 1655 | 100% |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Дубовий хрест на честь скасування кріпацтва встановлений у травні 1848 року.
- Могила-курган борцям, які полягли за волю України, жителі села, під керівництвом Михайла Томенчука насипали 1990 року перед в'їздом у село ліворуч дороги з Коломиї.
- Пам'ятник жителям села, які загинули на фронтах Другої світової війни, встановлений у травні 1981 року.
Релігія[ред. | ред. код]
- Дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста збудована 1808 року, належить до УГКЦ. Священик - о. Юрій Савчук. Біля церкви встановлено Дубовий хрест на честь 1000-літнього ювілею хрещення Русі 1988 р. 27 вересня 2008 року святкували 200-ліття церкви. Храмове свято - 27 вересня, Воздвиження Чесного Хреста.
- Римо-католицький Костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією, збудований в 1904 році. У 1946 році радянська влада закрила храм, облаштувавши у ньому спочатку зерносховище, а потім - склад мінеральних добрив. Після повернення святині у 1992 році її було відновлено при допомозі колишніх парафіян, які виїхали за радянської влади до Польщі.
- Капличка навпроти могили збудував 1990 року Володимир Саєвич на місці камінного хреста, встановленого в кінці ХІХ ст.
- Хрест встановлено в офіру в честь Чесного Животворящого Хреста Господнього від родини Томенчуків 2008 р. Чин освячення відбувся 27 вересня 2008 р.
- Каплиця Святого Юди Тадея - збудована з ініціативи та участі сім’ї Бойчука Андрія. Чин освячення відбувся 2 липня 2004 р.
- Криничка , де відбувається чин великого освячення йорданської води. Біля кринички було встановлено хрест Красничуком Іваном, згодом встановили статую Матері Божої 26.08. 2009 року та облаштували дерев’яну криничку.
Освіта[ред. | ред. код]
Перше приміщення початкової школи було побудоване на початку ХХ ст. громадою села на вул. Джерельній. Тут працював один учитель. У роки Першої світової війни приміщення було зруйноване, школярі навчалися в будинках господарів. У 1920-х роках громада відпустила для школи громадську споруду по вул. Криничній. 1926 р., з допомогою поміщиці Павліни Кунцової, було збудовано нове приміщення сільської управи ("охронки") на вул. Шкільній, де і було відкрито польську школу, а українці продовжували навчатись у тому приміщенні, що й раніше. З 1939 року до 1967 року колишня "охронка" стала єдиною школою. 1945 року початкова школа переросла в семирічну. Першим директором була Бабенко, уродженка Чернігівської області. 1947 року її замінив Василь Мосіяш. Протягом 1966-1989 рр. директором працював Ярослав Мельник. В 1977 році відкрило двері нове приміщення школи, 1989-1990 рр., директором працював її вихованець Богдан Томенчук. У 1990 - 2021 рр. школу (з 04.02.2021 р - гімназію) очолював ентузіаст, історик, краєзнавець, відмінник народної освіти Віталій Сокур.
Ценявський ЗДО "Сонечко" - свою роботу після тривалого закриття заклад розпочав 11 травня 2007р., розрахований на 2 групи загального розвитку, 35 місць на даний час виховується 39 дітей.
Режим роботи ЗДО : п’ятиденний з 9.00. до 18.00. Мова навчання – українська. У порівнянні з минулими роками кількість дітей по мережі змінювалася. Кадрами дошкільний заклад укомплектований повністю, згідно штатного розпису. Працює в дитячому садку -14осіб: зокрема, педагогічних працівників -4 осіб, з них директор-1ст, 2 вихователі: на 1ст., музичний керівник – 0.3ст., 10 осіб – технічного та обслуговуючого персоналу.
Культура[ред. | ред. код]
- Будинок культури побудований у 1970 році на 350 місць. Директор БК - Андрій Федорчук. Художній керівник - Олексій Білоус, який керує Народним аматорським хоровим колективом "Дзвони Покуття".
- Бібліотека : бібліотекар Василик В.. Книжковий фонд становить - 6000 примірників.
- У середині 1920-х років в селі було створено товариство "Просвіта", яке активно діяло в 1930-х роках. Засновником був Томенчук Іван Миколайович, його активними помічниками - Михайло Томенчук, Гнат Томенчук, Петро Томенчук. Товариство мало свою бібліотеку, в якій були твори Т.Г.Шевченка, І.Франка та інших авторів. В 1935-1937 рр. церковна громада під керівництвом священика Григорія Федини та активістів "Просвіти" біля церкви збудували будинок - свій культурний центр, що мав назву "Скала". Цей будинок використовувався як клуб, бібліотека.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Слоньовська Ольга Володимирівна — українська поетеса, літературознавець. Народилася в селі Ценява 8 березня 1960 року. Авторка збірок поезій "Гілка глоду", "Гердани", "Пектораль" та інші.
- Томенчук Богдан Михайлович - український поет, Директор Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти. Народився 16 січня 1955 року в селі Ценява. Автор збірок поезій: "На паперті душі", "Він був пророком у своїй вітчизні" , "Жінка з одного вірша", "Дві джезви".
- Томенчук Богдан Петрович (1950*) - український історик, археолог
Світлини[ред. | ред. код]
-
Ценява, Костел
-
Ценява, Костел
-
Ценява, Будинок культури та бібліотека
-
Ценява, Пам'ятник
-
Ценява, Школа
-
Церква Воздвиж. Чесного Хреста
-
Ценява, Капличка Святого Юди Тадея.
-
Ценява, Стаціонарне відділення КМФПД
-
Ценява, Хрест
-
Ценява, Дубовий хрест на честь скасування панщини.
Джерела[ред. | ред. код]
- Відомості про село збирали колишній учитель історії Ярослав Комановський та житель села Богдан Бойчук.
- Історія одного села. Ценява [Архівовано 4 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Ценява — Інформаційно-пізнавальний сайт | Івано-Франківська область у складі УРСР [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 639 с.)
- Коломийщина . Вчора і сьогодні: Довідник / упорядники: В. Плахта, М. Васильчук, О. Гаврилюк. - Коломия: Вільний голос, 2006. - 192 с.
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- ↑ Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2, о. 1, спр. 41, а. 52.
- ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/