Церква перенесення мощей святого Миколая (Турка)
| Церква перенесення мощей святого Миколая | |
|---|---|
 Церква перенесення мощей святого Миколая у Турці | |
| 49°09′27″ пн. ш. 23°01′21″ сх. д. / 49.15750000002777398° пн. ш. 23.02250000002777952° сх. д.Координати: 49°09′27″ пн. ш. 23°01′21″ сх. д. / 49.15750000002777398° пн. ш. 23.02250000002777952° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Турка (Львівська область) |
| Засновник | Ян Каліновський |
| Початок будівництва | 1776 |
| Кінець будівництва | 1776 (?) |
| Будівельна система | бойківське дерев'яне церковне будівництво |
| Належність |
УГКЦ Турківський деканат |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Адреса | м. Турка, вул. А.Шептицького |
| Оригінальна назва | Церква перенесення мощів святого Миколая |
| Епонім | Миколай Чудотворець |
| Присвячення | Миколай Чудотворець |
  Церква перенесення мощей святого Миколая (Турка) (Львівська область) | |
 | |
 Церква перенесення мощей святого Миколая у Вікісховищі | |
Церква перенесення мощей святого Миколая (Св. Миколая) у Турці — чинна дерев'яна церква у місті Турка Львівської області; бойківська дерев'яна церква, пам'ятка архітектури національного значення. Парафія належить до Турківського деканату Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
Розташування[ред. | ред. код]
Церква розміщена на міському цвинтарі в урочищі «Лікоть».
Історія[ред. | ред. код]
Збудована, як свідчать інвентарі за 1820 рік — у 1776 році. За даними дослідника Драгана — збудована у XVIII ст., за свідченням деяких шематизмів — у XVII ст.
За даними, зібраними дослідником Іваном Юсиповичем, збудована коштом власника міста (дідича) Яна Каліновського, ополяченого українця, у 1750 році. Поряд з церквою Каліновський виділив землю під міський цвинтар — з того часу в місті українців і поляків почали хоронити на спільному кладовищі.
Архітектура[ред. | ред. код]
Церква є типовим зразком бойківського дерев'яного церковного будівництва. Це тризрубна триверха церква з декоративною аркадою-галерейкою над бабинцем, без емпори.
Будова церкви відзначається деякою асиметричністю веж, різною висотою ярусів. Найбільші розміри має нава, значно менші — вівтар і бабинець. Центральна і західна вежі є чотириярусні, східна — триярусна. Віддалі і висоти веж спроектовані дуже вдало. Над бабинцем довкола верхнього ярусу розташована закрита галерея, яка не тільки прикрашає церкву, але й надає їй оборонного характеру. Два вікна другого ярусу нави є композиційним осередком усього храму. Нижній ярус з'єднує фартух опоясання, яких є опущеним досить низько і спирається на консолі. Вежі завершують пірамідальні покрівлі з барабанами і маленькими грушевидними голівками, на яких розміщені досить високі хрести. Зовнішній вигляд храму з часом дещо змінився. До бабинця із заходу добудовано притвор, а до вівтаря з південної сторони — захристя. Ґонтове покриття стін було замінено шалівкою, дах — перекритий бляхою. Церква має входи із заходу і півдня. Іконостас виконаний в стилі бароко.
До часу побудови в центрі міста нової церкви Святих Петра і Павла, функціонувала як головний храм греко-католицької громади м. Турка, сьогодні ж використовується, головним чином як поминальний храм.
Світлини[ред. | ред. код]
.jpg)
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Слободян Василь. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів: ІУ, 1998. — С.691
- Гайда Ю. Турка — нова столиця Бойківщини. Туристичний довідник.- Ужгород: Патент, 2006. — С.6-7
Посилання[ред. | ред. код]
- http://www.castles.com.ua/turka.html [Архівовано 5 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- http://decerkva.org.ua/2turkT.html[недоступне посилання з липня 2019]
- http://turka.at.ua/index/0-14 [Архівовано 21 грудня 2010 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про церковну будівлю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
