Церква святителя Феодосія Чернігівського (Нова Дарниця)
| Церква святителя Феодосія Чернігівського | |
|---|---|
 Церква свт.Феодосія Чернігівського | |
| 50°25′49″ пн. ш. 30°39′08″ сх. д. / 50.43048800002777199° пн. ш. 30.652413000027777912° сх. д.Координати: 50°25′49″ пн. ш. 30°39′08″ сх. д. / 50.43048800002777199° пн. ш. 30.652413000027777912° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Архітектор | Микола Горденін |
| Початок будівництва | 1902 |
| Кінець будівництва | 1903 |
| Зруйновано | кінець 1930-х |
| Відбудовано | не відбудовувалась |
| Вартість | 5400 рублів |
  Церква святителя Феодосія Чернігівського (Нова Дарниця) (Україна) | |
 | |
Церква святителя Феодосія Чернігівського — православний храм у Києві у Новій Дарниці[1]. Церкву було зведено у 1902–1903 роках. Освячення відбулося 30 серпня (12 вересня) 1903 року[2]
В «Алфавитный список церквей Черниговской Епархии» 1908 року, де ця церква відсутня. На плані селища Нова Дарниця 1909 року храм позначено, тож помилково вважали[хто?], що храм 1909 року[3].
Пожертви на будівництво[ред. | ред. код]
Церква була збудована на пожертви дворянки Н. Н. Оржанської, яка була похована біля цього храму ще до початку його будівництва. На його зведення вона заповідала 5400 рублів. Ще частину коштів пожертвували місцеві жителі, але ця сума була досить незначною.
Дзвони для церкви були пожертвувані Н. Г. Вербовою.
Архітектура[ред. | ред. код]
Церква була збудована за проєктом та під керівництвом відомого київського архітектора Миколи Горденіна. Це був дерев’яний храм на кам'яному фундаменті, обкладений цеглою. Церква була хрещатою у плані, завершувалася банею на 8-гранному барабані, над притвором було влаштовано дзвіницю із шатровим завершенням. Барабан бані та дзвіниця обкладені цеглою не були. Церковну садибу було обгороджено дерев’яним парканом. Садиба церкви являла собою ділянку соснового лісу, частково звільнену від дерев.
Закриття і знесення храму[ред. | ред. код]
Церкву було закрито найімовірніше наприкінці 1935 — на початку 1936 року, адже у документі «Перелік всіх закритих молитовень православного релігійного культу по Київській приміській смузі станом на 26 березня 1936 р.» є і церква Феодосія Чернігівського у Дарниці, «синодальної орієнтації»[4].
За інформацією києвознавця С. Вакулишина, в 1937 році церква використовувалась як фізкультурний зал м'ясокомбінату. Але невдовзі споруду було розібрано.
Церква розташовувалася на місці сучасного будинку № 5-А по Ялтинській вулиці.
Тимчасовий храм[ред. | ред. код]
У 1940-х роках (можливо, під час нацистської окупації Києва) неподалік на Привокзальній площі, у пристосованому житловому будинку було відкрито нову церкву Феодосія Чернігівського.
По війні у цю церкву ходили віряни не лише Нової Дарниці, а й Старої Дарниці, Лісок та селища ДВРЗ. Дітей з цих районів також хрестили у церкві Св. Феодосія Чернігівського. Нову церкву святителя Феодосія Чернігівського, що діяла у пристосованому житловому будинку, було закрито та знищено 1962 року.
Про її знищення розповів Володимир Приходько у книзі «ДВРЗ»: «У 1962 році зазнала та церква сумної долі. Розібрали її солдати з розташованої поблизу військової частини за одну ніч. Армія тоді була боєздатною, солдати дисциплінованими, тож взялися за діло у вечірніх сутінках, а на ранок на місці церкви вже був квітник.». Тож схоже, церкву розібрали десь навесні чи влітку.
В наш час, на вулиці Привокзальній, 2 планується будівництво храму з приділом святителя Феодосія Чернігівського.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Військова топографічна карта масштабу 1:25000 (1932–1939).
- ↑ Дарница // Кіевлянинъ. — № 242. — 1903. — 2 сентября. — С. 4.(рос. дореф.)
- ↑ Невідоме Лівобережжя, 2017, с. 21..
- ↑ Серга, 2010, с. 66–67.
Посилання[ред. | ред. код]
- Храм святителя Феодосія Чернігівського [Архівовано 2 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- 1908. Труды Черниговской губернской Архивной комиссии 1906-1908, выпуск 7. В приложении Алфавитный список церквей Черниговской Епархии. (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Серга Жанна. Відносини між Радянською державою і церквою у 1920–1930-х роках (на прикладі Києва) // Пам'ятки: археогр. щорічник. Т. 11 / Держкомархів України, УНДІАСД. — К., 2010. — С. 39–67.
- Невідоме Лівобережжя з кінця XIX до середини XX ст. / Кирило Степанець, Олександр Михайлик, Семен Широчин. — К. : [б. в.], 2017. — 232 с.