Цивільно-правовий договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Цивільно-правовий договір (також цивільно-правова угода) — домовленість (правочин) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України). Цивільно-правовий договір є однією з підстав виникнення зобов’язальних правовідносин (п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України). Цивільно-правовий договір є юридичною конструкцією, що опосередковує широкий спектр різноманітних дій учасників цивільних правовідносин майнового та організаційного характеру.

Загальні положення про цивільно-правовий договір[ред. | ред. код]

Класифікація договірних зобов’язань (окремі групи, види та підвиди цивільних договорів)[ред. | ред. код]

Існують різні підстави класифікації договірних зобов’язань. У цивілістичній доктрині найбільше визнання та застосування отримала класифікація договірних зобов’язань М. В. Гордона, яка враховує два класифікаційні критерії: економічний (природа відносин, які опосередковуються договором) та юридичний (правовий результат, який досягається)[1]. Ця класифікація є багатоступеневою та поряд з виділенням типу відносин (договірні зобов’язання) передбачає поділ договорів на групи, груп на види, а останніх – на підвиди. Модифікована, з урахуванням сучасного стану суспільних відносин та цивільного законодавства, класифікація договірних зобов’язань, як окремого типу зобов’язань (поряд з недоговірними) за М. В. Гордоном має такий вигляд:

1) зобов’язання про передачу майна у власність;

2) зобов’язання про передачу майна у користування;

3) зобов’язання про виконання робіт;

4) зобов’язання про надання послуг;

5) зобов’язання щодо розпорядження (розпоряджання) правами інтелектуальної власності;

6) зобов’язання зі спільної діяльності (загальноцільові договори)[2].

Група "зобов’язання про передачу майна у власність"[ред. | ред. код]

Група "зобов’язання про передачу майна у користування"[ред. | ред. код]

Група "зобов’язання про виконання робіт"[ред. | ред. код]

Група зобов’язань про виконання робіт включає в себе договори підряду (побутовий підряд, будівельний підряд, підряд на проєктні та пошукові роботи, договір ремонту), договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських, технологічних робіт.

Група "зобов’язання про надання послуг"[ред. | ред. код]

Група зобов’язань про надання послуг включає в себе різноманітні договори відповідно до класифікацій послуг. Класифікацій послуг існує декілька, наприклад, залежно від сфери застосування (надання) можна виділити: послуги зв’язку, медичні послуги, правові послуги, освітянські послуги, аудиторські послуги, культурно-видовищні (розважальні), туристично-екскурсійні, готельні, комунальні тощо[3]. Залежно від характеру дій, які вчиняються виконавцем послуг, розрізняють: 1) договори про надання юридичних послуг — тобто такі, які пов’язані зі встановленням, зміною або припиненням цивільних прав та обов’язків замовника, та надання замовнику допомоги в реалізації належних йому прав або виконанні обов’язків (договори доручення,комісії, агентування); 2) договори з приводу надання фактичних послуг, тобто послуг, не пов’язаних зі встановленням, зміною або припиненням прав та обов’язків замовника (договори зберігання, перевезення); 3) договори з приводу надання послуг, що поєднують у собі юридичних та фактичних послуг (договір транспортного експедирування довірчого управління майном, послуги грошово-кредитного характеру, як от: позика, кредитний договір, факторинг, банківський рахунок, договір банківського вкладу)[4]. Багато договорів про надання послуг не врегульовані у Цивільному кодексі України, тобто належать до непоіменованих договорів. Для їх регулювання можуть застосовуватись норми глави 63 ЦК України "Загальні положення про послуги"; норми глави 63 ЦК України можуть застосовуватися і до тих договорів про надання послуг, які взагалі не передбачені цивільним законодавством, але укладання яких відповідає його ( цивільного законодавства ) загальним засадам (ч. 1 ст. 6 ЦК України)[5].

Неможливо окреслити повний перелік видів та підвидів договорів про надання послуг, але виходячи з аналізу цивілістичної літератури, можна вказати на такий їх орієнтовний перелік: 1) договори перевезення та транспортного експедирування (договір перевезення залізничним транспортом, договір перевезення автомобільним транспортом, договір перевезення річковим транспортом, договір перевезення повітряним транспортом, договори у сфері торговельного мореплавства, договір транспортного експедирування);

2) договори зберігання та охорони (в тому числі договір складського зберігання та спеціальні види зберігання (зберігання речі у ломбарді, зберігання цінностей у банку; зберігання речей у камерах схову у камерах схову організацій, підприємств транспорту; зберігання речей у гардеробі організації, зберігання речей пасажира під час його перевезення, зберігання речей у готелі; зберігання речей, що є предметом спору; зберігання автотранспортних засобів; договір охорони (договір про охорону об’єктів; договір охорони майна, що перебуває в жилих приміщеннях громадян));

3) договори, пов’язані з наданням посередницьких послуг (договір доручення, договір комісії, договір консигнації, агентський договір, а також договори про надання брокерських[6] та дилерських послуг);

4) договір управління майном;

5) договори про надання фінансових послуг (договір страхування, договір позики, кредитний договір, договір банківського рахунку, договір банківського вкладу (депозиту), договори про та надання банківсько-розрахункових послуг, договір факторингу);

6) інші види договорів про надання послуг (договір надання фінансових послуг, договір на проведення аудиту, договір про надання медичних послуг[7], договір про надання інформаційних послуг, договір про надання послуг у сфері туризму; договори про надання послуг зв’язку (в т. ч. мобільного зв’язку), договори про надання комунальних послуг (за винятком таких комунальних послуг, предметом яких є постачання ресурсів через приєднану мережу) тощо).

Група "зобов’язання щодо розпорядження (розпоряджання) правами інтелектуальної власності"[ред. | ред. код]

Група зобов’язань щодо розпорядження правами інтелектуальної власності об’єднує такі договори, як договір на використання об’єкта права інтелектуальної власності, ліцензійний договір, договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності, договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, договір щодо управління майновими правами автора, договір про передачу ноу-хау та інші, в тому числі договір комерційної концесії (франчайзингу[8]).

Група "зобов’язання зі спільної діяльності (загальноцільові договори)"[ред. | ред. код]

Група зобов’язань зі спільної діяльності включає договір про спільну діяльність, договір простого товариства та засновницький договір[9].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве // Ученые записки Харьковского юридического института. — Вып. 5. — 1954. — C. 65 — 87; сучасні інтерпретації цієї класифікації див.: Цивільне право України: Підручник: У 2-х тт. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.2. – 552 с. — С. 12; Цивільне право України. Особлива частина: Підручник / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Р.А. Майданника. – 3-тє видання, перероблене і доповнене. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с. — С. 13; Зобов’язальне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с. — С. 9.
  2. Цивільне право України: Підручник: У 2-х тт./ За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.2. – 552 с. — С. 12; Зобов’язальне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с. — С. 9.
  3. Васильєва В. А. Договори про надання послуг. Загальні положення // Договірне право України. Особлива частина / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с. — С. 475.
  4. Васильєва В. А. Договори про надання послуг. Загальні положення // Договірне право України. Особлива частина / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с. — С. 476; Цивільне право України: Підручник: У 2-х тт. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т.2. – 816 с. – С. 422 - 423.
  5. Васильєва В. А. Договори про надання послуг. Загальні положення // Договірне право України. Особлива частина / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с. — С. 476.
  6. Див., наприклад: Орзіх Ю. Г. Брокерський договір // В кн.: Зобов’язальне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с. — С. 514 - 518.
  7. див. докладно: Сироткина А. А. Договор оказания медицинских услуг: особенности правового регулирования. — М.: Статут, 2004. — 174 c.; Майданник Р. А., Пермяков А. Б. Договір про надання медичних послуг // Договірне право України. Особлива частина / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с. — С. 1107 – 1132; Булеца С. Б. Договір про надання медичних послуг // Актуальні проблеми держави і права. - 2009. — Вип. 51. — С. 273 - 278; Крилова О. В. Договір про надання медичних послуг // Зобов’язальне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с. — С. 676 — 692; Герц А. А. Договірні зобов'язання у сфері надання медичних послуг: монографія. − Хмельницький: Мельник А. А., 2015. – 411 с.
  8. див. докладно: Договірне право України. Особлива частина / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с. — С. 996 – 1031; Цивільне право України: Підручник: У 2-х тт. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т.2. – 816 с. - С. 620 — 667 та ін.
  9. Див., наприклад: Цивільне право України: Підручник: У 2-х тт. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т.2. – 816 с. - С. 668 — 682.

Література та посилання[ред. | ред. код]

  • Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — Т. 2. Особлива частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 408 с. – ISBN 966-313-008-3 (2-ге видання — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. — 520 с.)
  • Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: Підручн. / За заг. ред. С. С. Бичкової. – К.: КНТ, 2006. – 498 с.
  • Договірне право України. Особлива частина / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с.
  • Цивільне право України. Особлива частина: Підручник / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Р.А. Майданника. – 3-тє видання, перероблене і доповнене. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.
  • Цивільне право України: Підручник: У 2-х тт. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т.2. – 816 с.
  • Зобов’язальне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с.
  • Цивільне право України: Особлива частина: Підручник / В.Г. Фазикош, С.Б. Булеца, В.В. Заборовський та ін.; за ред. В.Г. Фазикоша, С.Б. Булеци. — К. : Знання, 2013. — 751 с. — (Вища освіта ХХІ століття). —– ISBN 978-966-346-737-5.
  •  Цивільне право України: підручник. Особлива частина / За заг. ред. д.ю.н., проф. Р. Б. Шишки. – К.: Вид. Ліра - К, 2015. – 1024 с. —– ISBN 978-966-2609-99-8.