Цимановський Віталій Віталійович
Цимановський Віталій Віталійович | |
---|---|
Народження |
27 березня 1968 Запоріжжя, Українська РСР, СРСР |
Смерть |
18 квітня 1995 (27 років) Бамут, Ачхой-Мартановський район, Чечня, Росія |
Приналежність | СРСР → Росія |
Рід військ | ВВ МВС Росії |
Освіта | Q4325457? |
Роки служби | 1986—1995 |
Звання | капітан |
Війни / битви | Перша чеченська війна |
Нагороди |
Віталій Віталійович Цимановський (27 березня 1968, Запоріжжя — 18 квітня 1995, Бамут, Чечня) — командир групи 7-го загону спеціального призначення «Росіч» 100 -ї дивізії оперативного призначення Північно-Кавказького округу Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації; Герой Росії (2003).
Біографія[ред. | ред. код]
З 1991[1], після закінчення Новосибірського вищого військового командного училища МВС, служив командиром взводу в групі спеціального призначення «Скорпіон» 47 ПОН 100-ї дивізії оперативного призначення Північно-Кавказького округу Внутрішніх військ, а з 1992 року призначення «Росіч» 100-ї дивізії оперативного призначення Північно-Кавказького округу Внутрішніх військ.
Брав участь у війнах на пострадянському просторі (Нагірний Карабах, Північна Осетія, Інгушетія).
З листопада 1994 року брав участь у боях першої чеченської війни: взяття станиці Ассінівська, штурм Грозного.
У квітні 1995 року брав участь у боях за село Бамут (Ачхой-Мартанівський район Чечні). 18 квітня 1995 року очолював одну з трьох груп загону «Росіч», які штурмували опорнмй пункт чеченців на Лисій горі. Загинув у цьому бою.
Подання В. Цимановського до звання Героя Росії у 1995 році було відхилено на тій підставі, що за кілька днів до свого подвигу він був нагороджений орденом.
"За мужність та героїзм, виявлені під час виконання військового обов'язку", Указом Президента Російської Федерації № 1070 від 15 вересня 2003 року капітану Цимановському Віталію Віталійовичу надане звання Героя Російської Федерації (посмертно).
Нагороди[ред. | ред. код]
- медаль «Золота Зірка» Героя Росії (15.9.2003; № 796)
- орден Мужності (1995)
- медаль «За відвагу» (1994).
Пам'ять[ред. | ред. код]
- 2005 року в місті Запоріжжі встановлено меморіальну дошку на честь В. Цимановського.[2]
- В. Цимановський надовго зарахований до списків особового складу військової частини 3719 СКО ВВ МВС Росії[1].
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Карпов Б. Виталий Цымановский. Международный проект Д. Смирнова. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 21 червня 2013.
- Карпов Б. Он умел вести свою партию // Братишка : журнал для спецназа. — . Архівовано з джерела 4 березня 2016.
- Герои выпускники. Новосибирский военный институт внутренних войск им. генерала армии И. К. Яковлева МВД России. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 21 червня 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
- Авдєєнко С. Тисяча й одна смерть : український рахунок / С. І. Авдєєнко; Сергій Авдєєнко. – Запоріжжя : Дике Поле, 2006. – 632 с. – Із змісту : Цимановський Віталій Віталійович. – С. 562–564.
- Народились 27 березня
- Народились 1968
- Уродженці Запоріжжя
- Померли 18 квітня
- Померли 1995
- Померли в Ачхой-Мартановському районі
- Герої Російської Федерації
- Кавалери ордена Мужності
- Удостоєні крапового берета
- Капітани (Російська Федерація)
- Випускники вищих військових навчальних закладів
- Нагороджені медаллю «За відвагу» (Російська Федерація)