Матчі Групи 3 першого групового етапу чемпіонату світу з футболу 1974 відбувалися з 15 по 23 червня 1974 року на стадіонах у Дортмунді, Ганновері і Дюссельдорфі.
За результатами жеребкування до Групи 3 потрапили збірні Нідерландів (з Кошика 1-Західна Європа), Болгарії (Кошик 2-Східна Європа), Уругваю (Кошик 3-Південна Америка) та Швеції (Кошик 4-Решта світу).
Путівки до другого групового етапу здобули нідерландські і шведські футболісти.
| Поз
|
Команда
|
І
|
В
|
Н
|
П
|
ГЗ
|
ГП
|
РГ
|
О
|
Кваліфікація
|
| 1
|
 Нідерланди
|
3
|
2
|
1
|
0
|
6
|
1
|
+5
|
5
|
Вихід до другого групового раунду
|
| 2
|
 Швеція
|
3
|
1
|
2
|
0
|
3
|
0
|
+3
|
4
|
| 3
|
 Болгарія
|
3
|
0
|
2
|
1
|
2
|
5
|
−3
|
2
|
|
| 4
|
 Уругвай
|
3
|
0
|
1
|
2
|
1
|
6
|
−5
|
1
|
Час матчів зазначений за місцевим часом (CET)
Уругвай — Нідерланди[ред. | ред. код]
Гра проходила за ініціативи команди Нідерландів, яка змогла відзначитися вже в одній із перших атак, у якій Джонні Реп перестрибнув опонентів і ударом головою замкнув навіс з правого флангу. Повівши у рахунку, європейці продовжували домінувати, гостро атакуючи і змушуючи суперників раз-по-раз зупиняти їх із порушеннями правил. Врешті-решт такий стиль гри в обороні завершився для уругвайців вилученням на 69-ій хвилині їх півзахисника Хуліо Монтеро Кастільйо. Опинившись у більшості, нідерландці впевнено довели гру до перемоги, причому за чотири хвилини до її завершення Реп забив свій другий гол, цього разу ударом ногою[1].
Нульова нічия стала закономірним результатом гри, у якій обидві команди насамперед дбали про захист власних воріт. Болгарам вдалося нейтралізувати Уве Чіндваля і габаритного Ральфа Едстрема, а їх найнебезпечніший нападник Христо Бонєв був активним, проте постійно знаходився під наглядом шведських захисників. Найближчим до взяття воріт був півзахисник збірної Болгарії Георгій Денев, чий удар влучив у поперечину воріт[1].
Гра проходила у постійній боротьбі, проте з мінімумом небезпечних моментів. Пожвавлення відбулося лише у другій половині другого тайму. Спочатку свіжий нападник Атанас Михайлов, що незадовго до того з'явився на полі, був близьким до забитого гола, а згодом болгари все ж вийшли уперед, коли Христо Бонєв реалізував фланговий навіс від Войнова. Пропустивши, південноамериканці нарешті активізувалися і вже в одній із наступних атак могли зрівняти рахунок, коли Фернандо Морена із двох метрів влучив у груди голкіпера Румянчо Горанова. За хвилину нападник «Пеньяроля» все ж забив, утім із положення поза грою. Але врешті-решт активність уругвайців у нападі була винагороджена забитим м'ячем, автором якого за три хвилини до завершення гри став досвідчений захисник Рікардо Павоні, з чиїм дальнім ударом не зумів впоратися болгарський воротар[1].
Збірна Швеції у своїй другій грі на турнірі не зуміла забити, проте й залишила свої ворота недоторканими, зберігши дуже гарні шанси на вихід до другого групового етапу. Що до нідерландців, які свою першу гру виграли, то нічия у другій виводила їх до наступного раунду майже напевно, тож вони відіграли дуже прагматично, пов'язуючи свої надії в атаці більше з індивідіуальною майстерністю Кройфа, ніж з масованими атаками[1].
Болгарія — Нідерланди[ред. | ред. код]
Нідерландці, яким для виходу до наступного раунду було достатньо нічиєї і які вже у своїй попередній грі не викладалися на 100%, у заключній грі першого групового етапу все ж продемонстрували яскравий приклад тотального футболу і практично не дали суперникам шансів на позитивний результат. Стартова активність підопічних Міхелса принесла результат вже на п'ятій хвилині, коли болгари лише ціною порушення правил у власному карному майданчику зупинили Йогана Кройфа, а Йоган Нескенс потужним ударом реалізував пенальті. Той же Нескенс подвоїв перевагу своєї команди під завісу першого тайму, знову забивши з одинадцяти метрів, цього разу після порушення правил на Янсені.
Другий тайм також проходив за домінування збірної Нідерландів, третій гол у складі якої на 71-ій хвилині забив Джонні Реп, скориставшись черговою помилкою захисту болгарів. На 78-ій хвилині їх відставання утім скоротилося до двох голів, коли Руд Крол, перериваючи простріл, зрізав м'яч у власні ворота. Однак фінальний рахунок все ж точніше відобразив розподіл сил на полі, адже наприкінці гри нідерландці відзначилися й четвертим голом у ворота суперників — ударом головою у падінні відзначився Тео де Йонг[1].
Обидві команди, розуміючи, що на кону вихід до наступної стадії турніру, розпочали матч дуже обережно, зосередившись на захисті власних воріт і чатуючи на помилку суперника. Першими такої помилки на самому початку другого тайму припустилися гравці Уругваю, залишивши Ральфа Едстрема без опіки на дальній штанзі власних воріт, звідки той потужним ударом замкнув якісну передачу. Пропущений м'яч змусив південноамериканців активізувати свої атакувальні дії, раз-по-раз залишаючи супернику гарні можливості для швидких контратак. Атаки уругвайців успіху все ж не принесли, натомість на 70-их хвилинах вони пропустили два випади шведської команди і зазнали розгромної поразки[1].
Нідерланди
Швеція
Болгарія
Уругвай
