Червонощок чорночеревий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Червонощок чорночеревий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Астрильдові (Estrildidae)
Рід: Червонощок (Pyrenestes)
Вид: Червонощок чорночеревий
Pyrenestes ostrinus
(Vieillot, 1805)
Синоніми
Loxia ostrina
Посилання
Вікісховище: Pyrenestes ostrinus
Віківиди: Pyrenestes ostrinus
ITIS: 562645
МСОП: 22719384
NCBI: 247712

Червонощо́к чорночеревий[2] (Pyrenestes ostrinus) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Західній і Центральній Африці[4].

Довжина птаха становить 12-14 см. У самців голова, груди, стегна, надхвістя і хвіст червоні, а спина, крила і живіт чорні. У самиць червона пляма облмежена обличчям, надхвістям і хвостом, іноід груди і боки мають червонуватий відтінок. Очі червонувато-карі, над і під очима білуваті напівкільця. Дзьоб синювато-чорний, лапи тілесного кольору.

Чорночеревим червонощокам притаманний поліморфізм, який стосується розміру їх дзьоба. Представники великозьобої морфи можуть живитися більш твердими зернами[5][6].

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Чорночереві червонощоки мешкають в Кот-д'Івуарі, Гані, Того, Беніні, Нігерії, Камеруні, Габоні, Екваторіальній Гвінеї, Республіці Конго, Демократичній Республіці Конго, Центральноафриканській Республіці, Південному Судані, Уганді, Кенії, Танзанії, Анголі і Замбії. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на узліссях і порослих чагарниками галявинах, на болотах, в густих очеретяних і чагарникових заростях на берегах водойм, в галерейних лісах і в садах. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться насінням осоки, чагарників з роду Scleria та інших рослин.

Сезон розмноження у чорночеревих червонощоків припадає на другу половину сезону дощів, з березня по листопад. Гніздо кулеподібне, будується парою птахів з травинок і переплетених рослинних волокон, розміщується в густій рослинності. В кладці від 3 до 5 білуватих яєць. Інкубаційний період триває 2 тижні, насиджують і самиці, і самці, причому самці зазвичай насиджують вдень, а самиці — вночі. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час. Чорночеревим червонощакам притаманна низька успішність гніздування, яка може досягати 15%. Пташенята часто стають жертвами коукалів, змій і кочових мурах.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Pyrenestes ostrinus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 26 жовтня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 жовтня 2022.
  4. Borrow N, Demey R (2004). Birds of Western Africa. New Jersey (USA): Princeton University Press. с. 454—450. ISBN 978-0-691-12321-9.
  5. Smith, Thomas Bates (1987). Bill size polymorphism and intraspecific niche utilization in an African finch. Nature. 329 (6141): 717—719. doi:10.1038/329717a0. ISSN 0028-0836. S2CID 4235946.
  6. Frampton, Tracy (18 грудня 2007). Captive breeding of Black-bellied seedcrackers Pyrenestes ostrinus at Riverbanks Zoo. International Zoo Yearbook. 27 (1): 270—272. doi:10.1111/j.1748-1090.1988.tb03222.x. ISSN 0074-9664.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
  • Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.

Посилання

[ред. | ред. код]