Чернюк Юрій Петрович
| Чернюк Юрій Петрович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Солдат | |||||
 2023 рік, Харківська область | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження |
21 липня 1985 с. Русанів | ||||
| Смерть |
22 липня 2023 (38 років) (мінометний артилерійський обстріл) | ||||
| Поховання | 27 липня 2023 | ||||
| Громадянство | українське | ||||
| Національність | українець | ||||
| Alma Mater | Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» | ||||
| Ступінь | бакалавр, «Право» | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби |
07.11.2003 — 21.04.2005 24.02.2022 — 22.07.2023 | ||||
| Приналежність |
 Україна | ||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||
| Рід військ |
 Національна гвардія | ||||
| Формування |
 1 БрОП | ||||
| Війни / битви | |||||
| Командування | |||||
| |||||
 | |||||
 Чернюк Юрій Петрович у Вікісховищі | |||||
Ю́рій Петро́вич Черню́к (1985-2023) — військовослужбовець із позивним «Чорний», захисник Києва під час Російського вторгнення в Україну. Брав участь у битві за Мощун — в обороні Києва в березні 2022 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
Юрій народився в селі Русанів, у 1990 році разом з батьками та маленькою сестричкою переїхав до міста Києва, де виріс, навчався та працював, зокрема проживав у Деснянському районі столиці. 3 1992 по 2002 рік навчався в загальноосвітній середній школі № 294 Деснянського району міста Києва.
| День/Місяць/Рік | Подія |
|---|---|
| 07.11.2003 | Призваний на строкову військову службу до Збройних Сил України, яку проходив в прикордонних військах м. Керч. |
| 21.04.2005 | Звільнений в запас збройних сил на підставі Указу Президента України № 391[1] |
| Після військової служби | Навчався в "Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна», і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Право», здобувши кваліфікацію «бакалавр» з права. |
| 24.02.2022 | Добровільно вирушив до Оболонського ТЦК та СП м. Києва та був мобілізований відповідно до Указу Президента України № 69[2] |
| 23.03.2022 | Дістав вогнепальне осколкове дотичне поранення середньої зони обличчя, рвану рану правої щічної та защелепної ділянок, перелом задньої стінки правої верхньощелепної пазухи із незначним зміщенням уламків.
Після лікування продовжив службу в Першій Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «БУРЕВІЙ» — НГУ та ніс службу в різних куточках України. |
| 22.07.2023 | Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого мінометного, артилерійського обстрілу на західній околиці населеного пункту Нововодяне.[3][4] |
Вшанування[ред. | ред. код]
Похований на цвинтарі в с. Русанів Броварського району Київської області.[2]
.jpg)
Сім'я[ред. | ред. код]
У Юрія залишились батьки, сестра Вікторія, дружина Олена та трирічний син Владислав.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України №391/2005. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 1 березня 2005 року.
- ↑ а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №69/2022. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 24 лютого 2022 року.
- ↑ Липня, 26; 2023 (26 липня 2023). Без батька залишився маленький синочок: на війні загинув 38-річний Юрій Чернюк з Київщини. Навколо (укр.). Процитовано 11 жовтня 2023.
- ↑ Koval', Irene. Facebook. www.facebook.com. Процитовано 11 жовтня 2023.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |