Чикаленко Марія Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чикаленко Марія Вікторівна
Народилася 1863(1863)
Лубенський повіт
Померла 1934(1934)
Київ
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Діяльність громадська діячка
У шлюбі з Чикаленко Євген Харламович
Діти Чикаленко Левко Євгенович і Чикаленко-Келлер Ганна Євгенівна

Чикаленко Марія Вікторівна (уроджена Садик; 1863, Лубенський повіт — 1934, Київ) — українська громадська діячка, голова Бестужевських курсів у Києві та «Жіночої громади»[1][2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Марія Вікторівна народилась на Лубенщині у 1863 році в родині Садиків.

Навчаючись на жіночих курсах у Харкові, у 1882 році Марія Садик познайомилась з вільним слухачем Харківського університету Євгеном Чикаленком, з яким вони за рік побрались[3]. Після того як у 1885 році за родиною Чикаленків за зв'язки з українськими поступовцями починає наглядати поліція, подружжя переїхало з Полтавщини до села Перешори Ананьївського повіту Херсонської губернії у свій родовий маєток. У 1894 році вона разом з чоловіком і дітьми переїхала до Одеси[4]. У 1900 році родина переїхала до Києва, де активно долучилася до громадських справ.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Марія Вікторівна всіляко підтримувала чоловіка у всіх його громадських починаннях, а у 1900 році сама заснувала Українську жіночу громаду. Зібрання нової організації також проходили у київській оселі Чикаленків і збирали відомих українок міста: Марію Степаненко (дружину Василя Степаненка), Одарку Романову, Марію Тимченко, Марію Левицьку, Людмилу Старицьку-Черняхівську, Марію Матюшенко-Гоженко, Марію Грінченко та Ганну Чикаленко. Жіноцтво ставило завдання виховувати власних дітей в українському дусі, розповсюджувати за власний кошт у селах українські книжечки та усіляко пропагувати українство. Можливо, членство в цій першій національній Жіночій Громаді, сформувало зокрема з Ганни Чикаленко відому діячку міжнародного жіночого руху.

Родина[ред. | ред. код]

Окрім заслуг у громадській діяльності, Чикаленко була ще й матір'ю великої родини, яку складали п'ятеро дітей: Ганна, Вікторія, Левко, Петро та Іван. Найстарша дочка — Євгенія, померла у 1895 році у 10-річному віці[5]. Усі діти Чикаленків виростали в атмосфері поваги до рідного слова, українських народних традицій, обізнаності з новинами української літератури та її творцями, були учасниками традиційних українських зібрань, літературних журфіксів, що проводилися у їхній родині.

Останні роки[ред. | ред. код]

Після поразки УНР у війні за незалежність і виїзду чоловіка й більшості дітей в еміграцію Марія залишилась в Україні разом з меншим сином Іваном. Спочатку працювала вчителькою німецької мови в селі Кононівка, яке до революції було їхнім маєтком. Останні роки життя прожила у Києві у родині сина[2]. Померла Марія Вікторівна під час Голодомору в 1934[6] році у Києві і похована на Лук'янівському кладовищі[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 70.
  2. а б Пам'ятки: археографічний щорічник / Держ. архів. служба України, УНДІАСД; редкол.: С. Г. Кулешов (гол. ред.). — К., 2012. — Т. 13. — с. 165 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 17 травня 2018.
  3. а б Любов великого мецената [Архівовано 27 травня 2018 у Wayback Machine.]; Інна Кошова, ВиЧЕрпно, 6 травня 2015.
  4. Другий побут Євгена Чикаленка в Одесі [Архівовано 26 травня 2018 у Wayback Machine.]; М.Суховецький, ЛітАкцент, 18 листопада 2011.
  5. Культурно-громадські й національні діячки [Архівовано 2 грудня 2010 у Wayback Machine.]; О.Луговий, Українське життя в Севастополі. Процитовано 26 травня 2018.
  6. Книга реєстрації актів про смерть Бульварного РАГС за 30.09.1934-31.12.1934, арк.266. babynyar.org (англ.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]