Чужой Іван Платонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чужой Іван Платонович
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 18 липня 1889(1889-07-18)
Місце народження Остер
Дата смерті 16 квітня 1945(1945-04-16) (55 років)
Місце смерті Остер
Громадянство Російська імперіяСРСР СРСР
Професія актор, режисер
Освіта Перша київська гімназія
Нагороди заслужений діяч мистецтв РСФСР

Іва́н Плато́нович Чужой (Кожич) (* 18 липня 1889, Остер — † 16 квітня 1945, Остер), 1939 — актор та режисер, заслужений діяч мистецтв РСФСР.

З життєпису[ред. | ред. код]

Виступи починав в любительський трупі київського Лук'янівського народного будинку, згодом — в київському драматичному театрі Бергоньє.

Викладав в драматичній студії «Театральна академія» та студії при Театрі Соловцова.

Як актор виступав в Орлі та у Собольщикова-Самаріна в Катеринодарі.

Проте туберкульоз легень на три роки примушує його полишити виступи.

1916 року, підлікувавшись, поступає в Московський художній театр, де його гру помічає Станіславський. Виконує невеликі ролі, через два роки отримує роль Барона у виставі «На дні». Однак з одного спектаклю його забирають в майже передсмертному стані у лічницю в Хімках, слідують роки лікування в санаторіях Криму та Кавказу.

Після чергового одужання очолює київський «Театр студійних постановок», керував до 1929 року.

Поставив такі вистави:

Незважаючи на популярність у глядачів, серед яких був і Луначарський, 1929 року театр-студію закривають.

З 1935 року працює в Ленінградському театрі ім. Ленінського комсомолу, як режисер та педагог. З постановок цього часу:

  • 1936 — «Женихання Бальзамінова»,
  • 1938 — «Без вини винуваті» Островського.
  • 1941 року їде знову на курорт, проте починається нацистсько-радянська війна, повертається в рідний Остер, де й пережив нацистську окупацію. Останні місяці не вставав, помер в своєму будинку.

Його брат, Кожич Володимир Платонович, був режисером театру ім. Пушкіна.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Учнем Чужого був Віктор Некрасов.

Джерела[ред. | ред. код]