Шастун Ігор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Шастун
Шастун Ігор Михайлович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 23 лютого 1993(1993-02-23)
м. Маріуполь, Донецька область, Україна
Смерть 1 квітня 2022(2022-04-01) (29 років)
м. Маріуполь Донецької області
(загинув у ході російського вторгнення в Україну 2022 року)
Національність українець
Псевдо «Маяк»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  МВС
Рід військ  Національна гвардія
Формування Полк «Азов»
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шастун.

Ігор Михайлович Шастун — старший сержант окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ігор Шастун народився 23 лютого 1993 року в Маріуполі на Донеччині. Після закінчення загальноосвітньої школи працював на металургійному комбінаті імені Ілліча (2012—2015). Прямо на робочому місці в 2015 році одержав повістку та пішов служити в морську прикордонну службу. За шість років дослужився до старшого сержанта та був призначений командиром прикордонного катера. У 2021 році контракт закінчився, він почав служити в полку «Азов» Національної гвардії України. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну разом з азовцями перебував на передовій.

Загибель[ред. | ред. код]

Загинув 1 квітня 2022 внаслідок авіаудару по перехрестю вулиці Зелінського і проспекту Миру. Осколком Ігорю відірвало ногу і йому не змогли надати медичну допомогу через щільний бій.. Помер від втрати крові. Цивільні поховали його біля дев`ятиповерхівки. [1][2][3].

Родина[ред. | ред. код]

У загиблого залишилася мати Неля та рідний брат Микита, який 23 лютого 2022 року приєднався до свого старшого брата й також ніс службу на Азовсталі в складі полку «Азов» НГУ, а тепер перебуває в російському полоні[3]. Він нагороджений медаллю «За військову службу Україні»[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» II ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
  • Орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Терещук, Галина (12 грудня 2022). Після російського полону почав розмовляти тільки українською мовою ‒ розповідь азовця. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 24 грудня 2022.
  2. ↑ "Жінки зі сталі": про що говорять та на що сподіваються рідні захисників Маріуполя?. https://podrobnosti.ua (укр.). 10 серпня 2022. Процитовано 24 грудня 2022.
  3. ↑ а б Коваленко, Анастасія (30 серпня 2022). «Ми не слабкі зовсім, ми сталеві»: чотири історії «Жінок зі сталі». https://divoche.media (укр.). Процитовано 24 грудня 2022.
  4. ↑ Ковкрак, Нава, Варшинін та інші: президент нагородив гвардійців і поліцію з Маріуполя. 45 – посмертно. Новинарня (укр.). 18 травня 2022. Процитовано 24 грудня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шастун_Ігор_Михайлович&oldid=42539356