Юліус Барон
Юліус Барон | |
---|---|
нім. Julius Baron | |
Народився |
1 січня 1834[1][2][3] Твардоґура, Олесницький повіт, Нижньосілезьке воєводство, Республіка Польща[2][3] |
Помер |
9 червня 1898[3] (64 роки) або 7 червня 1898[2] (64 роки) Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[4][2] |
Країна |
Німецька імперія[5][6][2] Королівство Пруссія[2] |
Діяльність | правник, викладач університету |
Alma mater |
Q2015093?[2] Maria-Magdalenen-Gymnasiumd (1851)[2][3] Вроцлавський університет[2][3] Університет Фрідріха-Вільгельма[d][2][3] |
Галузь | римське право[5][2] і цивільне право[2] |
Заклад |
Університет Фрідріха-Вільгельма[d][7][3] Боннський університет[6][2][3] Бернський університет[6][2][3] Грайфсвальдський університет[6][2][3] Q2652174?[2] |
Посада | Gerichtsassessord[2], екстраординарний професор[2][3], професор[2][3], професор[2][3], професор[2] і приват-доцент |
Науковий ступінь | доктор обох прав[2][3] (14 червня 1855) і професор[6][2][3] (4 квітня 1860) |
Відомий завдяки: | автор курсу Пандектів |
Юліус Барон у Вікісховищі |
Юліус Барон (1 січня 1834, Фестенберг, провінція Сілезія, королівство Пруссія (тепер м. Твардогура, Олесницький повіт, Нижньосілезьке воєводство, Польща) — 9 червня 1898, Бонн, королівство Пруссія) — німецький науковець у галузі римського права (історії римського права, Пандектів і римського цивільного процесу). Був екстраординарним професором у Берлінському університеті (1869 — 1880), ординарним професором в університетах Грайфсвальда (1880 — 1883), Берна (1883 — 1888) та Бонна (1888 — 1898).
Основна його праця — «Пандекти», мала значний успіх, витримала дев’ять видань, була перекладена російською мовою Л. Петражицьким.
Юлій Барон походив з єврейської родини. З 1845 по 1851 навчався в гімназії Ельзера та гімназії Марії Магдалини в Бреслау. Після вивчення права в університетах Бреслау та Берліна, Барон отримав докторський ступінь у червні 1855 року в Берлінському університеті.
У 1859 Юліус Барон був прийнятий асесором на прусську судову службу; працював у Берлінському міському суді та Міністерстві юстиції Пруссії.
Від 1860 року читав лекції з римського та прусського державного права в Берлінському університеті. 1866 року вчений звільнився з судової служби, щоб присвятити себе викладанню в університеті.
Надалі був екстраординарним професором у Берлінському університеті (1869 — 1880), ординарним професором в університетах Грайфсвальда (1880 — 1883), Берна (1883 — 1888) та Бонна (1888 — 1898)[8].
Помер у Бонні.
Залишив праці з Пандектів (9 видань в 1872 — 1896 роках[9], рос. переклад), римського цивільного процесу (у 3-х тт.), прусського земського права та ін.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю Teichmann A. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 3. — S. 102–104.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Illustrirte Zeitung — L: 1898. — Vol. 111, вип. 2871. — S. 25–26.
- ↑ Illustrirte Zeitung — L: 1898. — Vol. 111, вип. 2871. — S. 25.
- ↑ а б Барон, Юлий // Большая Советская Энциклопедия, том 4: Атоллы — Барщина — 1926. — Т. 4. — С. 766.
- ↑ а б в г д Барон, Юлий // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1905. — Т. доп. I. — С. 220. — 956 с.
- ↑ Baron, Julius
- ↑ Julius Wellhausen. Briefe Hrsg. v. Rudolf Smend, in Zus.-Arb. m. Peter Porzig u. Reinhard Müller. 2013. XI, 887 s. — S. 849. (link)
- ↑ Baron J. Pandekten. 9. Aufl. Leipzig, 1896.
- Байбак В. В. Предисловие // в кн.: Барон Ю. Система римского гражданского права. В 6 кн. — СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. — 1100 с.
- Народились 1 січня
- Народились 1834
- Уродженці Нижньосілезького воєводства
- Померли 9 червня
- Померли 1898
- Померли 7 червня
- Померли в Бонні
- Випускники Вроцлавського університету
- Науковці Боннського університету
- Викладачі Бернського університету
- Викладачі Грайфсвальдського університету
- Доктори обох прав
- Фахівці з римського права