Юнгфраубан
Юнгфраубан | |
Дата створення / заснування | 1898 |
---|---|
Названо на честь | Юнгфрау |
Країна | Швейцарія |
Адміністративна одиниця |
Лаутербруннен Гріндельвальд Фішерталь |
Власник | Jungfraubahn AGd |
Шістнадцятковий триплет кольору | A22723 |
Дата офіційного відкриття | 1912 |
Максимальний похил | 250 ‰ |
Ширина колії | метрова колія |
Залізничне депо | Kleine Scheidegg railway stationd |
Статус спадщини | культурна цінність Швейцарії національного значення класу Аd[1] |
Початкова чи кінцева точка | Kleine Scheidegg railway stationd і Jungfraujoch railway stationd |
Довжина або відстань | 9,34 км |
Маршрутна карта | Шаблон:Юнгфраубан |
Тип електрифікації | three-phase AC railway electrificationd |
Система зубчатої залізниці | Strub rack systemd |
Офіційний сайт(англ.) | |
Юнгфраубан у Вікісховищі |
Координати: 46°37′00″ пн. ш. 8°01′33″ сх. д. / 46.6167360000277781751° пн. ш. 8.02611100002777889° сх. д.
Юнгфраубан (нім. Jungfraubahn, JB) — зубчаста залізниця у Бернських Альпах, кантон Берн, Швейцарія, найвища залізниця в Європі — на лінії розташована найвища залізнична станція Європи Юнгфрауйох (3,454 м).
Починається в Кляйне-Шайдег і підіймається в тунелі, пробитому в скелях, через Айгер і Менх на перевал Юнгфрауйох. Протяжність залізниці становить 9 км, 1 400 метрів перепад висот. Понад 7 км колії проходять тунелем, в середині тунелю є дві станції, на яких обладнано оглядові майданчики. Початкова дистанція простонеба завершується на станції Ейгерглечер (2320 м), що робить Юнгфраубан другим за висотою у Швейцарії що прямує простонеба[2] Лінія електрифікована трифазним змінним струмом 1,125 В 50 Гц, і є однією з чотирьох ліній у світі електрифікованих трифазною системою електропостачання.
У Кляйне-Шайдег Юнгфраубан з'єднується з Венгернальпбаном, що має два маршрути вниз з гори — до сіл Лаутербруннен і Гріндельвальд. Через обидва села прямує Бернер-Оберланд-бан, що має з'єднання з Федеральними залізницями Швейцарії в Інтерлакені[3].
Історія[ред. | ред. код]
- 1860 — запропоновані перші пропозиції з будівництва Юнгфраубан, але вони не були втілені через брак коштів.
- 1894 — промисловець Адольф Гайер-Целлер отримав концесію на будівництво залізниці, від залізничної станції Кляйне-Шайдег Венгернальпбану (WAB), тунелем через Ейгер і Мьонх до вершини Юнгфрау.
- 1896 — початок будівництва.
- 1898 — відкрита станція Ейгерглечер.
- 28 червня 1903 — відкрита дистанція від станції Ротшток до станції Айгерванд
- 25 липня 1905 — відкрита дистанція від станції Ейгерванд до станції Айсмеер
- 1 серпня 1912 — відкриття станції Юнгфрауйох.
- 14 вересня 1924 — відкриття на Юнгфрауйох «Будинок над хмарами»
- 1931 — відкриття дослідницької станції на Юнгфрауйох.
- 1937 — відкриття обсерваторії Сфінкс. Купівля снігоочисника, що дозволило цілорічну експлуатацію.
- 1950 — монтаж куполу на обсерваторії Сфінкс
- 1955 — відкриття другого депо на Клайне-Шайдег. Монтаж панорамних вікон на станціях Айгерванд і Айсмеер.
- 21 жовтня — знищення пожежею на Юнгфрауйох гірського і туристичного будинків.
- 1975 — відкриття нового туристичного будинку.
- 1 серпня 1987 — відкриття нового гірського будинку.
- 1991 — відкриття нового вокзалу на станції Юнгфрауйох.
- 1993 — розширення депо на Кляйне-Шайдег.
- 1996 — відкриття критого оглядового майданчика обсерваторії Сфінкс.
- 1997 — вперше річна кількість відвідувачів перевищила 500000.
- 1 червня 2000 — щоденна рекордна кількість відвідувачів — 8 148 осіб.
Станції[ред. | ред. код]
Юнгфраубан | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
- Кляйне-Шайдег 2 061 м.н.м.
- Фальбоден (службова станція)
- Айгерглетчер 2 320 м.н.м.
- Айгерванд 2 864 м.н.м. (в горі)
- Айсмеер 3 158 м.н.м. (в горі)
- Юнгфрауйох («Вершина Європи») 3 454 м.н.м. (в горі)
Технічна характеристика[ред. | ред. код]
Витрати на будівництво склали замість запланованих 10 мільйонів 14,9 мільйона швейцарських франків. Будівництво тривало 16 років.
Залізниця спочатку будувалася як туристичний атракціон для привілейованої публіки. Це задоволення і в наші дні коштує 112 швейцарських франків. Підйом займає близько години.
Висота верхньої станції над рівнем моря | 3 454 м.н.м. |
---|---|
Перепад висот | 1 393 м |
експлуатаційна довжина | 9,3 км |
Ширина колії | 1000 мм |
Тип заліниці | зубчаста |
робоча швидкість | 12,5 км/год (25 км/год на малих градієнтах, наприклад, над Айсмеер) |
Найкрутіший градієнт | 25 % |
Найменший радіус | 100 м |
Тунелі | 3: найдовший - 7 122 м, найкоротший - 110 м. Разом - 80 % довжини всієї магістралі. |
Електрифікація | 3-фазний 50 Гц 1125 Вольт |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Swiss PCP Inventory 2021 — Swiss Federal Office for Civil Protection, 2021.
- ↑ Після Горнергратбану (3,090 м)
- ↑ Eisenbahnatlas Schweiz. Verlag Schweers + Wall GmbH. 2012. с. 82. ISBN 978-3-89494-130-7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Offizielle Webpräsenz [Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Live-Panoramakameras Jungfraujoch [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Infos zum Liftprojekt (Schweizer Fernsehen) [Архівовано 8 липня 2009 у Wayback Machine.]
- Fotoalbum über die Jungfraubahn [Архівовано 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Matthias Pieren: Jungfraubahn: Kletterfahrt in die Eiswelt [Архівовано 9 травня 2012 у Wayback Machine.]. In: Spiegel Online. 9. April 2012.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юнгфраубан