Яковенко Петро Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Яковенко.
Яковенко Петро Максимович
Народження 14 вересня 1914(1914-09-14)
Синиця, Уманський район
Смерть 26 лютого 2006(2006-02-26) (91 рік)
  Чернівці, Україна
Поховання Центральний цвинтар Чернівців
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
 Україна
Жанр натюрморт, портрет і пейзаж
Діяльність художник
Вчитель Лео Свемп і Яніс Тільбергс
Член Спілка радянських художників України
Учасник німецько-радянська війна
Звання майор
Роботи в колекції Чернівецький художній музей і Національний художній музей України
Нагороди

Петро Максимович Яковенко (14 вересня 1914, Синиця — 26 лютого 2006, Чернівці) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1990 року. Заслужений діяч мистецтв України з 1998 року[1], лауреат Літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича за 2004 рік[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 вересня 1914 року в селі Синиці (нині Уманський район Черкаської області, Україна). 1940 року закінчив Вінницьке загальновійськове училище[3]. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений медалями «За взяття Кенігсберга», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Демобілізований 8 серпня 1946 року у військовому званні майора[4].

Протягом 1947—1981 років жив і працював у Латвійській РСР, де у 1950—1956 роках здобув мистецьку освіту в студії обра­зотворчого мистецтва Ризької організації Спілки художників Латвії у Лео Свемпа, Яніса Тільбергса. З 1981 року — у Чернівцях, де мешкав у будинку на вулиці Сімовича, № 10А, квартира № 2[3].

Помер у Чернівцях 26 лютого 2006. Похований у Чернівцях на Алеї слави на Центральному цвинтарі[5].

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису. Автор натюрмортів, портретів, карпатських краєвидів, писав гори і долини, фіксував архітектурні пам'ятки та рослинність. Серед робіт:

  • «Межигір'я» (1966);
  • «Східний натюрморт» (1970);
  • «Люпин» (1970-ті, картон, олія; Чернівецький художній музей)[6];
  • «Купочка мойого життя» (1970-ті, картон, олія; Чернівецький художній музей)[6];
  • «Букет з Карпат» (1990);
  • «Хлопчик в капелюсі» (1993);
  • «Півники»;
  • «Таночок»;
  • «Жнива»;
  • «Карбівничий»;
  • «Горянин»;
  • «Автопортрет»;
  • «Едельвейс».

Учасник латвійських, всеукраїнських та міжнародних виставок з 1962 року. Персональні виставки відбулися у Ризі у 1972, 1980 роках; Чернівцях у 1982, 1985, 1986, 1988, 1990, 1992, 1994, 2004 роках; Києві у 1997 році (Національний художній музей України), Черкасах у 1998 році[3].

Роботи митця зберігаються у Чернівецькому художньому музеї, Національному художньому музеї України та приватних колекціях[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 2 жовтня 1998 року № 1096/98 «Про відзначення нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Чернівецької області»
  2. ↑ Буковинський Жайворонок: Методично-бібліографічні матеріали та методичні рекомендації на допомогу культурно-освітнім закладам області з нагоди 170-річчя від дня народження Сидора Воробкевича / Марія Довгань. — Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Михайла Івасюка. — Чернівці, 2006. — С. 25. — 32 с.
  3. ↑ а б в г Митці Буковини. Енциклопедичний довідник, 1998, с. 120, Т. 1.
  4. ↑ Сведения о Петре Яковенко из учётно-послужной картотеки / Поиск. (рос.)
  5. ↑ Син Петра Максимовича Роман Яковенко. / Новини «Версії». 18 вересня 2014.
  6. ↑ а б Тетяна Дугаєва. Формула Петра Яковенка: «Без любові нема душі, а без неї людина й мистецтво мертві». / Новини «Версії». 18 вересня 2014.

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яковенко_Петро_Максимович&oldid=42228809