Якопо Дзуккі
Якопо Дзуккі | ||||
---|---|---|---|---|
Jacopo Zucchi | ||||
Якопо Дзуккі. «Зібрання богів» | ||||
Народження |
1540 Флоренція | |||
Смерть | 1596 | |||
Рим | ||||
Країна | Італія | |||
Жанр | портрет | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | маньєризм | |||
Роки творчості | 1555[1] — 1596[1] | |||
Покровитель | Алессандро Медичі | |||
Вплив | Джорджо Вазарі | |||
Вчитель | Джорджо Вазарі[2] | |||
Відомі учні | Francesco Zucchid | |||
Член | Pontifical Academy of Fine Arts and Letters of the Virtuosi al Pantheond[2] | |||
Твори | Святе сімейство | |||
Брати, сестри | Francesco Zucchid | |||
Роботи в колекції | Міннеаполіський інститут мистецтваd, Естонський художній музей, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Національні галереї Шотландіїd, Музей августинців, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей історії мистецтв, Баварські державні колекції картинd, Художня галерея Єльського університету, Галерея Уффіці, Галерея Борґезе і Ватиканська пінакотека | |||
| ||||
Якопо Дзуккі у Вікісховищі |
Якопо Дзуккі або Іакопо, син майстра П'єтра Цукка (італ. Jacopo Zucchi, близько 1540, Флоренція — близько 1596, Рим) — італійський художник-маньєрист.
Життєпис[ред. | ред. код]
Якопо Дзуккі був учнем і помічником Джорджо Вазарі.Разом зі своїм вчителем оздоблював Залу п’ятисот[it] і Студію Франческо I[it] у Палаццо Веккіо у Флоренції.
1572 року оселився в Римі, де писав фрески в палаці і віллі кардинала Фердинанда Медічі.
Розписував фрески в римських церквах, зокрема у храмах Трініта дей Пеллеґріні[it], Святого Духа в Сассіа[it], і палацах.
1581 року Дзуккі став членом гільдії святого Луки.
У своїх роботах поєднував риси італійського маньєризму з голландським впливом.
Викрадення творів Якопо Дзуккі[ред. | ред. код]
1908 року твори Якопо Дзуккі, Веронезе, фламандських і французьких митців із Національної галереї стародавнього мистецтва тимчасово передали італійському посольству в Берліні. У травні 1945 року радянській підрозділ зайняв амбасаду й вивіз картини до СРСР. Росія не збирається повертати Італії викрадені твори, оскільки вважає їх компенсацією за втрати, які країна зазнала під час Другої світової війни[3]
Галерея[ред. | ред. код]
-
«Алегорія творіння», бл. 1585
-
«Туалет Вирсавії», після 1573
-
«Амур і психея», бл. 1589
-
«Ловці перлів», бл. 1585
-
«Три грації». бл. 1575
-
«Чотири стихії»
-
Каплиця святого Піо V (Ватикан)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б RKDartists
- ↑ а б http://arts-graphiques.louvre.fr/detail/artistes/8/2785-ZUCCHI-Jacopo
- ↑ Un milione di opere d’arte rubate e mai ritrovate. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 5 вересня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Якопо Дзуккі
|