Янченко Василь Іванович
| Василь Іванович Янченко | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Поручик (1916) Поручник | |||||||||
 | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження |
1 січня 1894 Уссурійськ | ||||||||
| Смерть |
невідомо Маямі-Дейд, Флорида, США | ||||||||
| Alma Mater | Санкт-Петербурзький політехнічний інститут[d] | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Приналежність |
.svg){kind=small} УНР | ||||||||
| Рід військ |
Повітряний флот УНР  | ||||||||
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-радянська війна | ||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||
| |||||||||
 Янченко Василь Іванович у Вікісховищі | |||||||||
Василь Іванович Янченко (1 січня 1894 — 1952/1959) — військовий льотчик Повітряного флоту УНР. Командир 1-го Українського винищувального авіаційного загону УНР. Також воював у лавах російської армії, білогвардійців.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1 січня 1894 року в місті Нікольськ (нині Уссурійськ) Уссурійського краю. Деяких його родичів розстріляли як «японських шпигунів» у 1930-х роках.
Учасник Першої світової війни. У листопаді 1916 року, у складі групи російських льотчиків, був посланий на стажування до Франції, де проходив підготовку в школах вищого пілотажу і повітряної стрілянини в містах По і Каза, а бойову практику — на Західному фронті. Збив особисто 16 літаків супротивника. Літав, зокрема, на "Моран"і. 7 липня 1917 року зумів посадити пошкоджений літак після бою з німецькими летунами в околицях Тернополя під час відступу російських військ (його товариш Юрій Гільшер загинув).
Фірмовим прийомом Янченка була лобова атака.
З 1918 командир 6-го винищувального авіаційного загону Повітряного флоту УНР, за наказом командувача авіації загін було перейменовано на 1-й Український винищувальний авіаційний. Пізніше воював на стороні білих.
Емігрував до США, де, ймовірно, працював у вихідця з Києва, авіаконструктора Ігоря Сікорського.
Нагороджений орденами: Святого Георгія 4-й Ступені, Георгіївські хрести 1, 2, 3 та 4-й Ступені — повний бант, Святого Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом, Святої Анни 4-й Ступені, Лицарський хрест ордена Зірки (румунська).
Джерела[ред. | ред. код]
- Тинченко Я. Герої Українського неба: науково-популярне видання. — К. : Темпора, 2010. : іл. — ISBN 978-966-8201-94-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Чому в СРСР прізвище аса Янченко була під забороною? [Архівовано 13 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Янченко Василий Иванович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Поручики (РІА)
- Поручники (УНР)
- Народились 1 січня
- Народились 1894
- Померли у Флориді
- Кавалери відзнаки ордена Святого Георгія
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Кавалери ордена Зірки Румунії
- Російські льотчики-аси Першої світової війни
- Льотчики УНР
- Повні Георгіївські кавалери
- Уродженці Уссурійська