Ян Антоні Грабовський
| Ґрабовський Ян | ||||
|---|---|---|---|---|
| Jan Antoni Grabowski | ||||
|
| ||||
| Народився |
16 березня 1882 Рава-Мазовецька, Російська Імперія | |||
| Помер |
18 липня 1950 (68 років) Варшава | |||
| Поховання | Повонзківський цвинтар | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща | |||
| Національність | поляк | |||
| Діяльність | педагог, письменник | |||
| Alma mater | Варшавська політехніка | |||
| Мова творів | польська | |||
|
| ||||
Ян Антоні Грабовський (пол. Jan Antoni Grabowski, нар. 16 березня 1882, Рава-Мазовецька — 19 липня 1950, Варшава) — польський інженер-хімік, педагог, письменник.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Раві-Мазовецький. У 1902 р.закінчив Варшавський університет, після чого працював у школі вчителем математики.(1902—1906 р.р.). Протягом двох років перебував у Мюнхені, де вивчав історію мистецтв. Після повернення до Польщі працював викладачем середньої школи у Варшаві, займав різні посади у Міністерстві освіти. У 1936 р. вийшов у відставку.
У 1945—1948 р.р. був головою Департаменту мистецтв та культури регіонального бюро.
Помер 1950 р. у Варшаві.[1]
Творчість[ред. | ред. код]
Ян Ґрабовський написав низку оповідань, присвячених тваринам, їх відносинам з людьми та собі подібними. Твори письменника відрізняються любов'ю до братів наших менших, гумором, просякнуті духом гуманізму. Розуміння тварин та їхньої поведінки наближують творчість Ґрабовського до доробку таких письменників як Е. Сетон-Томпсон, Д. Лондон, В. Біанки, Г.Троєпольський та ін.
Твори[ред. | ред. код]
- Мітка
- Юла
- Берек
- Душек
- Муся
- Муха з капризами
- Університет на ясені
- Чорний півень
- Пан Кубяк
- Європа
- Піпуш
- Солдатський кіт
- Тузік, Рудий та гості
Видання українською[ред. | ред. код]
- Грабовський Я. Про звірят: Оповідання. — К.: Веселка, 1982.- 55 с.: іл. Капустіна Т.
- Грабовський Я. Рексьо і Пуцек: Оповідання. — К.: Веселка, 1976.- 56 с.: іл. Капустіна Т.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ян Грабовский – книги автора, биография, фото. Лавка Бабуин (рос.). Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 2 березня 2020.
- ↑ І.Г, Торлін. Національна бібліотека України для дітей. www.chl.kiev.ua. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 2 березня 2020.
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |