Ян Качмарек

Ян Качмарек
Jan Andrzej Paweł Kaczmarek
Ян Качмарек (2011)
Ян Качмарек (2011)
Дата народження	29 квітня 1953(1953-04-29)
Місце народження	Конін, Великопольське воєводство, Республіка Польща
Дата смерті	21 травня 2024(2024-05-21) (71 рік)
Місце смерті	Краків, Республіка Польща
Поховання	Раковицький цвинтар
Громадянство	Республіка Польща
Alma mater	Університет імені Адама Міцкевича у Познані і I ліцей ім. Тадеуша Костюшка (м. Конін)d
Професія	композитор, кінокомпозитор
Кар'єра	1977—2024
Нагороди	Видатний полякd (2017) Золотий Іполитd (2020)
IMDb	ID 0434222
www.jan-ap-kaczmarek.com
Ян Качмарек у Вікісховищі

Ян Качмарек (пол. Jan Andrzej Paweł Kaczmarek; 29 квітня 1953, Конін, Польща — 21 травня 2024) — польський композитор, Лауреат кінопремії «Оскар». Автор музики до більш ніж 70 художніх і документальних фільмів.

Ян Качмарек був віртуозом гри двома смичками на незвичайному інструменті подібного до цитри — фідолі Фішера. У 1983 році Качмарек створив власний музичний інструмент niewkacz, якого дизайн був заснований на фідолі Фішера.

Директор та засновник Міжнародного фестивалю кіно і музики Трансатлантик у Познані.

Біографія

Закінчив юридичний факультет Університету Адама Міцкевича в Познані, Польща. Відмовився від кар'єри дипломата з політичних причин. Став писати музику для власного задоволення та самовираження.

«Грати і писати музику було для мене релігією, — признається Качмарек, — і лише потім стало професією». В кінці 70-х співпрацював з Театральною лабораторією Єжи Гротовського. У 1977 р створив «Оркестр восьмого дня». Оркестр почав гастролювати по Європі в кінці 1970-х, і на сьогоднішній день відбулося вже 18 турне. У 1982 році, в кінці американського турне оркестру, Качмарек записав свій перший альбом, «Музика фіналу», для студії «Flying Fish Records». У 1989 переїхав до Лос-Анджелесу. Вперше до нього прийшов успіх у одному із Американських театрів. Писав музику для Театру Гудмана (Чикаго) та Форуму Марка Тапера (Лос-Анджелес). Отримав премію в галузі драматичного мистецтва «Drama Desk Award» за музику до постановки «Не можна її розпусниця назвати» (за п'єсою Джона Форда), представленої на Шекспірівському фестивалі (Нью-Йорк) в 1992 р. New York Times визнала його музику "гідної фільмів Бертолуччі і Вісконті ". У 2004 році Качмарек заснував Інститут Розбітек, в місті Розбітку, який займається інноваціями у кіно, театрі, музиці і медіа.

У 2005 році отримав Премію «Оскар» за найкращу музику до фільму «Чарівна країна» (режисер Марк Фостер). Також був нагороджений Національною радою кінокритиків за найкращу музику до фільму; був номінований на «Золотий глобус» і премію ім. Ентоні Асквіта (BAFTA) за досягнення в галузі кіномузики.

Також Качмарек отримав замовлення на два симфонічних твори, присвячених важливим національним подіям у житті Польщі: «Кантату свободи» (2005), яка відзначила 25-ту річницю об'єднання «Солідарність», і «Ораторію 1956», створених в честь 50-ї річниці придушення повстання проти тоталітарного режиму в Познані. Прем'єри обох творів транслювалися в прямому ефірі польським телебаченням.

Член Американської академії кінематографічних мистецтв і наук. Працює над створенням в Польщі асоціації на зразок кіноінституту Sundance Film Festival.

Фільмографія

• «Тінь» / Cień (1981)
• «1944» (1984, т/с)
• Michał (1984)
• Marta (1984)
• «Гра в сліпого» / Gra w ślepca (1985)
• «До свободи» / Na wolność (1985)
• «Додому» / Do domu (1987)
• A Halálraítélt (1989)
• «Бліда кров» / Blada krew (Pale Blood) (1990)
• «Біле весілля» / Białe małżeństwo (1992)
• «Двійник» / Podwójne wcielenie (Doppelganger) (1993)
• «Порожня колиска» / Empty Cradle (1993)
• «Євангеліє від Гаррі» / Ewangelia według Harry’ego (Gospel according to Harry) (1993)
• «Злочин» / Pułapka C.I.A. (Felony) (1994)
• «Повне затьмарення» / Całkowite zaćmienie (Total Eclipse) (1995)
• California in Blue (1995)
• «Блаженство» / Rozkosz (Bliss) (1997)
• «Площа Вашингтона» / Plac Waszyngtona (Washington Square) (1997)
• «Еймі і Ягуар» / Aimée i Jaguar (Aimée & Jaguar) (1999)
• «Третє диво» / Trzeci cud (The Third Miracle) (1999)
• Jak najmniej światła... (1999)
• «Загублені душі» / Stracone dusze (Lost Souls) (2000)
• Boże skrawki (Edges of the Lord) (2001)
• «Камо грядеши» / Quo vadis (2001)
• Jenseits (2001)
• «Постріл у серце» / Strzał w serce (Shot in the Heart) (2001)
• Cena życia (A Mother’s Fight for Justice) (2001)
• «Невірна» / Niewierna (Unfaithful) (2002)
• «Солдатська дівчина» / Dziewczyna żołnierza (2003)
• «Чарівна країна» / Marzyciel (Finding Neverland) (2004)
• «Дівчина, схожа на мене: історія Гвен Араухо» / Historia Gwen Araujo (A Girl Like Me: The Gwen Araujo Story) (2006)
• «Хто ніколи не жив» / Kto nigdy nie żył… (2006)
• «Вечір» / Wieczór (Evening) (2007)
• «Ханя» / Hania (2007)
• «Війна і мир» / Wojna i pokój (2007, т/с)
• «Брати Карамазови» / Bracia Karamazow (2007)
• «Відвідувач» / Spotkanie (The Visitor) (2007)
• «Піноккіо» / Pinokio — opowieść o chłopcu z drewna (2008)
• «Пашендаль: Останній бій» / Passchendaele (2008)
• «Вершники» / Horsemen — jeźdźcy Apokalipsy (Horsemen) (2008)
• «Сміливе серце Ірен Сендлер» / Dzieci Ireny Sendlerowej (The Courageous Heart of Irena Sendler) (2009)
• «Хатіко: Вірний друг» / Mój przyjaciel Hachiko (Hachiko: A Dog’s Story) (2009)
• Aż po grób (Get Low) (2009)
• «Сіті-Айленд» / City Island (2009)
• Leonie (2010)
• «Час буття» / The Time Being (2012)
• «Таємниця Вестерплатте» / Tajemnica Westerplatte (2013)
• «Йоанна» / Joanna (2013)
• Między Światami (2014)
• Mój Tata Gene Gutowski (2014)
• La Habitación (Tales of Mexico) (2016)
• «Павло, апостол Христа» / Paweł, apostoł Chrystusa (Paul, Apostle of Christ) (2018)
• «Неповнолітні інженери» / Nieletni inżynierowie (2019)
• «Магнезія» / Magnezja (2020)
• «Смерть Зігельбойма» / Śmierć Zygielbojma (2021)

Посилання

• Офіційний сайт Яна Качмарека
• Jan A.P. Kaczmarek — Facebook Page [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Ян Качмарек на сайті IMDb (англ.)