Яценко Володимир Федосійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яценко Володимир Федосійович
Народження 21 квітня 1915(1915-04-21) або 21 квітня 1915(1915-04-21)[1]
Чорнобаївський район, Україна або Черкаська область, СРСР[1]
Смерть 23 жовтня 2010(2010-10-23)[1][2] (95 років)
  Київ, Україна[3][2]
Національність українець
Країна Україна Україна
Жанр живопис
Навчання Харківський мистецький технікум, Харківський художній інститут
Діяльність художник, митець
Напрямок пейзаж
Вплив М. Самокиш
Вчитель Самокиш Микола Семенович[1][2], Бєсєдін Станіслав Олексійович[1], Кокель Олексій Опанасович[1], Q28099118?[1][2] і Joseph Vladimirovd[2]
Відомі учні Кобиленков Михайло Васильович
Працівник Національний художній музей України[3], Харківський художній музей, Харківський художній музей[2], Харківський художній інститут[2] і Державний музей українського образотворчого мистецтва[2]
Член Спілка радянських художників України
Партія КПРС[1]
У шлюбі з Крижанівська Маргарита Миколаївна
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР

Яце́нко Володи́мир Федосі́йович (нар. 21 квітня 1915, с.Савківка Черкаської області — пом. 23 жовтня 2010, Київ) — український художник, майстер пейзажу, автор мистецтвознавчих праць. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1961). Чоловік художниці Маргарити Крижанівської, батько художниці Марини Яценко.

З життєпису[ред. | ред. код]

Мистецьку освіту здобув у Харківському мистецькому технікумі (1937) і Харківському художньому інституті (1942, в Самарканді, клас М. Самокиша). У 1944 — 1952 роках обіймав посаду директора Харківського художнього музею, з 1970 по 1989 — директора Державного музею українського образотворчого мистецтва в Києві.

Працював в галузі жанрового і пейзажного малярства: «Над Дніпром» (1957), «На Чернечій горі» (1960), «Новобудови Києва» (1965), «На Запоріжжі» (1964 — 1965), «Вітер» (1969), «Літній день» (1970), «Вершники революції» (1977) та ін. Автор монографії «М. С. Самокиш» (1945) і альбому «Микола Самокиш» (1979).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]