22-й піхотний полк крайової оборони (Австро-Угорщина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Піхотний полк крайової оборони Чернівці №22
На службі 17011918
Країна Австро-Угорщина
Вид Vojna zastava Avstro-ogrske monarhije Збройні сили Австро-Угорщини
Тип Піхота
Роль Крайова оборона
Чисельність Полк
У складі 86 бригади, 43-ї піхотної дивізії, 3-го корпусу

22-й Чернівецький піхотний полк крайової оборони Австро-Угорщини (нім. K.K. Landwehr-Infanterieregiment Czernowitz Nr.22піхотний полк імператорсько-королівської крайової (територіальної) оборони у м. Чернівці

Історія полку[ред. | ред. код]

Регіон поповнення полку м.Чернівці та Коломия

Дата заснування: 1889 рік

Місце базування: Чернівці

Полкові кольори: трава (grasgrün), срібні ґудзики з номером полку.

У 1889 р. складався з 4 батальйонів: Радауц № 75 (Bukowinisches Landwehr Bataillon Radautz Nr. 75) - 1872 р., Кіцмань № 76 (Bukowinisches Landwehr Bataillon Kotzmann Nr. 76) - 1869 р., Чернівці № 77 (Bukowinisches Landwehr Bataillon Czernowitz Nr. 77) - 1869 р., Сучава № 78 (Bukowinisches Landwehr Bataillon Suczawa Nr. 78) - 1869 р.З 1 жовтня 1898 р. батальйон Сучава №78 був відокремлений і приєднаний до 36-го полку крайової оборони в Коломиї, як 2-й батальйон.

Склад полку згідно реєстрів, у липні 1914 р. складав: 54% - румунів, 27% - русинів [1] . Чисельність полку крайової оборони (ландверу) у мирний час - 1439 осіб, а за штатом воєнного часу становила - 3648 осіб[2].

У 1903-1914 роках штаб полку та 1, 2, 4-й батальйони розміщувалися у Чернівцях, тоді як 3-й батальйон знаходився у Радівцях на півдні Буковини.

У серпні 1914 року полк входив до складу 86-ї піхотної бригади ОК, що належала до 43-ї піхотної дивізії ОК (ІІІ корпус) [3] .

Під час Першої світової війни полк брав участь у боях з росіянами у грудні 1914 р. у Галичині.[4]

1 листопада 1918 відбулось таємне засідання українських офіцерів, де обговорювали об'єднання частин 41-го полку піхоти та 22-го полку крайової оборони; роззброєння чужих вояків та офіцерів; захоплення залізниці, складів та ключових точок в місті; а також встановлення влади Української Національної Ради. Проте 2 листопада полк був розпущений офіцерським корпусом (здебільшого неукраїнського походження), якраз напередодні Буковинського віча.

Вояки полку[ред. | ред. код]

Командири полку
  • Полковник Йоганн Лаврик (1903-1908)
  • Полковник Лотар Ріттер фон Дорнфельд (1909-1910)
  • Полковник Конрад Кріш (1911-1913)
  • Полковник Алоїс Геттль (1914)

Офіцери штабу:

  • Підполковник Альфред Ферстер,
  • Підполковник Фелікс Шепарович,
  • Підполковник Ігініо Кастельпієтра
  • Підполковник Альфред Шквара.
  • Майор Франц Тьєррі
  • Майор Рудольф Діхтль
Офіцери
  • капітан (сотник) Орест Драґан - керівник відділу скорострілів, учасник подій із встановлення української влади на Буковині
  • лейтенант Єжи Місінський
  • штатний лікар Юзеф Крисаковський

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Landwehr-Infanterie-Regimenter as at July 1914. Архів оригіналу за 10 лютого 2012. Процитовано 4 жовтня 2021.
  2. Адаменко, Дмитро (23 Червня 2010). Украинцы в австро-венгерской армии. 1914–1918 (російською) . Процитовано 14.05.2023.
  3. Landwehr Infanterieregimenter as at August 1914 [Архівовано 3 січня 2014 у Wayback Machine.].
  4. Серпень 1914-го: битва за Галичину. Збруч (укр.). 21 серпня 2014. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.

Бібліографія[ред. | ред. код]