56-та окрема мотопіхотна бригада (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 56-та бригада.
56-та окрема мотопіхотна Маріупольська бригада
Нарукавний знак бригади
На службі 2015 — дотепер
Країна  Україна
Вид Сухопутні війська
Тип  Механізовані війська
Чисельність Бригада
У складі Оперативне командування «Південь» ОК «Південь»
Гарнізон/Штаб Донецька область,
м. Маріуполь
Гасло «Хто як не ми»
Війни/битви Війна на сході України,
Російське вторгнення в Україну (2022),
Бої за Маріуполь (2022),
Блокада Маріуполя,
Битва за Бахмут
Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесні найменування Маріупольська
Медіафайли на Вікісховищі

56-та окрема мотопіхотна Маріупольська брига́да (56 ОМПБр, в/ч А0989, пп В2095) — мотопіхотна бригада у складі Збройних сил України. Дислокувалася у м. Маріуполь, Донецька область.

Бригада була сформована на початку 2015 року, після російської агресії 2014 року. З початку повномасштабної агресії РФ проти України в 2022 році, бригада брала участь в обороні Маріуполя, боях за Волноваху, Піски, Велику Новосілку, Вугледар, Гуляйполе та Бахмут. Деякі підрозділи бригади також брали участь у звільненні Херсонщини.

6 травня 2022 року відзначена колективною відзнакою командувача Сухопутних військ Збройних Сил України "За волю та стійкість".

5 травня 2023 року 56 окрема мотопіхотна Маріупольська бригада Сухопутних військ Збройних Сил України указом Президента України Володимира Зеленського відзначена почесною відзнакою "За мужність та відвагу". [1]

Історія[ред. | ред. код]

Передумови[ред. | ред. код]

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014)

У лютому 2014 року почалася російська збройна агресія проти України: Росія вторглася до Криму, окупувала та анексувала його. В Україні почалася часткова мобілізація.

Докладніше: Хвилі мобілізації в Україні (2014—2015)

13 квітня 2014 року розпочалися бойові дії війни на сході, після захоплення Слов'янська Донецької області російськими диверсійними загонами під командуванням Ігоря Гіркіна. 30 квітня 2014 року в.о. Президента України Олександр Турчинов доручив керівникам обласних адміністрацій почати створення батальйонів територіальної оборони в кожній області України. Влітку українські війська вели бої на російсько-українському кордоні, під Донецьком, Луганськом, та на Приазов'ї, ізолюючи угруповання бойовиків від постачання з Росії та розсікаючи утримувані ними території. Після втручання регулярної російської армії, українські сили зазнали низки поразок і були змушені відійти з-під Луганська, Іловайська та Новоазовська.

У січні—лютому 2015 року українська армія зазнала поразки у Донецькому аеропорті і в Дебальцевому, але змогла відтіснити сили окупаційних корпусів від Маріуполя у боях за Широкине.

Створення та бойовий шлях в АТО/ООС[ред. | ред. код]

56-та окрема мотопіхотна бригада у складі ОК «Схід» почала формування 23 лютого 2015 року в Дніпропетровську, згідно зі спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України від 8 грудня 2014 року.

У квітні—травні 2015 року до складу бригади було введено 21-й, 23-й та 37-й окремі мотопіхотні батальйони, які в цей час виконували бойові завдання у секторі «М» (райони навколо Маріуполя).

Згідно з наказом першого заступника начальника Генерального штабу від 12.05.2015 року, управління 56-ї мотобригади, підрозділи бойового та тилового забезпечення 14 травня 2015 року було передано в розпорядження керівника сектору «М» для залучення та безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Там особовий склад частини влився до другої лінії оборони[2].

Батальйонні навчання бригади. Червень 2015 р.

10 липня 2015 року формування в повному складі було виведено із сектору «М» на 239-й загальновійськовий полігон (смт Черкаське Дніпропетровської області) для доукомплектування та проведення бойового залагодження.

29 серпня 2015 року бригаду було повернуто до сектору «М» для залучення та безпосередньої участі в АТО на території Донецької та Луганської областей. Тут бригада веде бої у зоні Сартана -  Гнутове – Павлопіль - Талаківка – Чермалик – Новоселівка – Чигирлик.

У вересні 2015 року повідомлено, що бригада завершила бойове злагодження[3].

У листопаді 2016 року бригада отримала пункт постійної дислокації у м. Маріуполі.

У 2017 році батальйони бригади тримали ділянки на кримському кордоні (21 ОМПБ) та в Авдіївці.

З 2018 року зоною відповідальності батальйонів бригади були населені пункти Водяне, Опитне, Піски, Невельське, Нетайлове, Первомайське, Красногорівка.

22 серпня 2018 року бригаді присвоєне почесне найменування «Маріупольська»[4][5].

10 червня 2019 року з'явилася інформація, що 56-ту бригаду можуть передати до складу морської піхоти ВМС ЗСУ[6].

27 лютого 2021 року духовенство ПЦУ в м. Маріуполі освятило каплицю на честь Покрови пресвятої Богородиці для потреб військовослужбовців 56-ї окремої мотопіхотної бригади[7].

Російське повномасштабне вторгнення 2022 року[ред. | ред. код]

Трофейна російська БМП-3 на озброєнні штурмового підрозділу бригади. Бахмутський напрямок, червень 2023 року

На початок повномасштабного вторгнення рф в Україну більша частина 56-ї Маріупольської бригади вже знаходилась на бойовому чергування в зоні виконання задач. Смуга відповідальності бригади ще з листопада 2021 року була визначена населеними пунктами: Опитне, Водяне, Піски, Невельське, Донецької області.

Інша частина бригади зустріла ворога в пункті постійної дислокації – місті Маріуполь. Тут оборонці стримували супротивника разом із підрозділами морської піхоти, полком спецпризначення НГУ “Азов”, прикордонними загонами, патрульною поліцією та іншими Силами Оборони України. Під час запеклих боїв та внаслідок подальшого оточення українських сил, бригада понесла втрати особового складу полеглими та полоненими.

Докладніше: Битва за Маріуполь (2022)

Паралельно з подіями в Маріуполі та Пісках, в лютому-березні 2022 року бригада веде оборонні бої за Волноваху.

Пізніше в 2022-му році бригада була додатково підсилена 1-м та 2-м стрілецькими батальйонами, сформованими з мобілізованих добровольців.

Після 9 місяців оборони Пісок та успішних дій в районі Великої Новосілки та Шахтарського, в листопаді 2022-го року частини 56-ї Маріупольської бригади відправляються на посилення запорізького напрямку, поблизу населеного пункту Гуляйполе.

У той же час, 21-й окремий батальйон “Сармат” після виконання задач біля Пісок, як найбільш укомплектований та боєздатний на той час підрозділ 56-ї бригади, направляється для ведення штурмових дій в околицях міста Вугледар, де успішно виконує задачі по звільненню району “Вугледарські Дачі”.

У листопаді 2022 року 39-й окремий стрілецький батальйон бригади брав участь у боях на Херсонському напрямку та звільненні правобережжя Херсонщини.[8] Окрім того, підрозділ брав участь і в боях за населений пункт Кринки на лівобережжі.

З лютого 2023-го року 56-та окрема мотопіхотна Маріупольська бригада виконує завдання на Бахмутському напрямку. Тут бригада, разом із суміжними підрозділами, вела кровопролитні бої за околиці Бахмута, населенні пункти: Берхівка, Оріхово-Василівка, Богданівка. На цьому напрямку оборонцям протистояли елітні підрозділи збройних сил РФ, включно з найманцями “групи Вагнера” та десантниками 98-ї дивізії ВДВ.


5 травня 2023 року 56-та окрема мотопіхотна Маріупольська бригада Сухопутних військ Збройних сил України указом Президента України Володимира Зеленського відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу»[9].

Структура[ред. | ред. код]

Командування[ред. | ред. код]

Озброєння[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення.

Окрім танків Т-64БВ, які стояли на озброєнні бригади до повномасштабного вторгнення, танкісти отримали T-72M1. Танки T-72M1 були передані Україні західними союзниками. Зокрема танки Т-72М1 та Т-72М1R передавала Польща. У 1982 році представлено модель М1 – подальший розвиток Т-72М, що отримала додатковий 16-мм броньовий лист на верхній лобовій деталі корпусу та комбіновану броню башти.[15]

Танк Т-72М1 56-ї Маріупольської бригади. Січень 2023. Донбас, Україна.

За час повномасштабного вторгнення РФ, бригаді надходили танки радянського зразка різних версій та модифікацій. Окрім того, протягом 2022 року мотопіхотна бригада здобула також трофейні російські основні бойові танки. Так на озброєнні Маріупольської бригади зʼявились танки Т-72Б3, які окрім іншого мають багатоканальну систему «Сосна-У» з тепловізором Catherine французької компанії Thales[16].

Захоплений російський танк Т-72Б3. Січень 2023.


Окрім того, на озброєнні 56-ї Маріупольської бригади помічені чеські 152-мм САУ "DANA"[17]. Dana-M2 – це модернізація чехословацької гаубиці ShKH vz. 77 DANA від чеської оборонної компанії Excalibur Army.

Самохідна артилерійська установка "Dana" на озброєнні 56-ї Маріупольської бригади. Лютий 2024. Донбас, Україна.

Символіка[ред. | ред. код]

Наприкінці 2018 року для бригади був розроблений новий нарукавний знак[18]. Підґрунтям стали історичні дописи про зимівник Домаха часів Запорізької Січі, який виконував завдання передової застави на шляху Потайного водного шляху запорозьких козаків з Дніпра в Чорне море. В основі шеврона — геральдичний щит, основний для всіх військових формувань ЗСУ, із пропорціями 7:8. На жовтому тлі розміщено зірку Алатир синього кольору, що символізує розвиток і прагнення до кращого майбутнього шляхом перемог. Нарис такої зірки є усталеним елементом традиційної української вишивки. В основі щита зображено три хвилі синього кольору, гребінці яких обернено праворуч, які символізують Азовське море. На зірку накладено схрещені стилізовані козацькі списи білого кольору[19].

  • Знак у 2015 р.
    Знак у 2015 р.
  • Знак у 2016—2018 рр.
    Знак у 2016—2018 рр.
  • Знак з 2018 року.
    Знак з 2018 року.

Втрати[ред. | ред. код]

Докладніше: Втрати 56-ї окремої мотопіхотної бригади

Станом на травень 2021 року, за даними Книги пам'яті, бригада втратила загиблими 20 військовослужбовців[20].

Вшанування[ред. | ред. код]

У культурі[ред. | ред. код]

У 2017 році вийшла книга «Кава зі смаком попелу» (рос. Кофе со вкусом пепла) Олексія Петрова, колишнього бійця 37-го батальйону. У ній автор описав те, що відбувалося в районі бойових дій у 2015 році, та про будні бійців на війні[14].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Навчання 2018

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Президент Зеленський нагородив бійців 56 Маріупольської ОМБр. 6 травня 2023.
  2. ↑ Бійці 56-ї бригади зайняли другу лінію оборони на Донбасі. Архів оригіналу за 3 січня 2016. Процитовано 25 жовтня 2015.
  3. ↑ Генеральний штаб ЗС України на Facebook
  4. ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2018 року № 232/2018 «Про присвоєння почесних найменувань військовим частинам Збройних Сил України та уточнення деяких найменувань»
  5. ↑ Президент України підписав Указ «Про присвоєння почесних найменувань військовим частинам Збройних Сил України та уточнення деяких найменувань» // Міністерство оборони України, офіційний вебсайт, 24 серпня 2018. Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018.
  6. ↑ 56-ту бригаду передають морпіхам. MIL.IN.UA (укр.). 10 червня 2019. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  7. ↑ У Маріуполі духовенство ПЦУ освятило капличку для військових із 56 ОМПБр. 01.03.2021, 16:30. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
  8. ↑ Сили оборони встановили контроль у понад 60 населених пунктах Херсонщини – звернення Президента України. https://www.president.gov.ua/. Офіс Президента України. 12 листопада 2022. Процитовано 18 грудня 2022.
  9. ↑ Указ Президента України від 5 травня 2023 року № 265/2023 «Про відзначення почесною відзнакою "За мужність та відвагу"»
  10. ↑ Как в Мариуполе встречали с фронта 23-й мотопехотный батальон. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 8 червня 2018.
  11. ↑ Порошенко нагородив легендарних командирів, які відзначилися у боях на Донбасі. Архів оригіналу за 18 жовтня 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.
  12. ↑ ПРЕЗИДЕНТ НАГОРОДИВ БОЙОВИХ КОМАНДИРІВ, ЯКІ ВІДЗНАЧИЛИСЯ У ЗОНІ АТО. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 24 жовтня 2015.
  13. ↑ Наша армія сьогодні і завтра: роздуми героїв. http://www.ukrinform.ru/. Укрінформ. 14 жовтня 2016. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 28 жовтня 2016.(рос.)
  14. ↑ а б День з 56-ю окремою мотопіхотною Маріупольською бригадою. armyfm.com.ua. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  15. ↑ 56-ту бригаду озброїли парком різних танків. Мілітарний (укр.). Процитовано 28 травня 2024.
  16. ↑ 56-ту бригаду озброїли парком різних танків. Мілітарний (укр.). Процитовано 28 травня 2024.
  17. ↑ Маріупольську бригаду посилили новими САУ Dana-M2. Мілітарний (укр.). Процитовано 28 травня 2024.
  18. ↑ Дві бойові бригади ЗСУ отримають нову символіку. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 7 грудня 2018. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 7 грудня 2018.
  19. ↑ Бойова бригада ЗСУ отримає нову символіку. http://www.na.mil.gov.ua/. Народна армія. 11 грудня 2018. Процитовано 11 грудня 2018.
  20. ↑ Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 23 травня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

56-та окрема мотопіхотна бригада
у соціальних мережах
56-та окрема мотопіхотна бригада на сайті Facebook
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=56-та_окрема_мотопіхотна_бригада_(Україна)&oldid=42668310