Angophora costata
| Angophora costata | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Миртоцвіті (Myrtales) |
| Родина: | Миртові (Myrtaceae) |
| Рід: | Angophora |
| Вид: | A. costata
|
| Біноміальна назва | |
| Angophora costata | |
| |
| Синоніми | |
|
| |
Angophora costata — вид рослин родини миртові.
Назва[ред. | ред. код]
В англійській мові зустрічаються назви «гладкошкіра яблуня» (англ. smooth-barked apple), «рожева смола» (англ. rose gum), «рожева яблуня» (англ. rose apple) та «сіднейська червона смола» (англ. Sydney red gum).
Будова[ред. | ред. код]
Це велике розлоге дерево висотою від 15 до 25 м. Зустрічаються окремі особини висотою 43 м та діаметром 241 см. Стовбур вузлуватий з корою від рожевого до сірого кольору. Деревина крихка. Г. Оукмен відзначає, що кора має здатність ніби «сповзати» на землю, утворюючи розширення біля основи дерева.[1]
Листя темно зелені, ланцетоподібні 6-16 см довжини 2-3 ширини. Розміщенні супротивно парами на гілках.
Квіти білі, ефектні, зібрані у китиці. Квітка має 5 чашолистиків, 5 пелюсток і велику кількість довгих тичинок. Насінна коробочка 2 см довжини має форму чаші з ребрами.[2]
Життєвий цикл[ред. | ред. код]
Квітне у грудні-січні. Стара кора опадає навесні, оголюючи нову — яскраво рожеву.
Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]
Росте у тропічних лісах Квінсленду з опадами рівня 635—1520 мм.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Часто вирощують як декоративне дерево.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Доросле дерево -
Листя та квіти -
Стовбур -
Дерево скидає кору -
Насіння -
Дерево з розширенням біля основи
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Меннинджер Э. Причудливые деревья // Мир, 1970, 371 с. — С. 28
- ↑ Australia, Australian National Botanic Gardens, Parks. Angophora costata - Growing Native Plants. www.anbg.gov.au (англ.). Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jacobs, M.R. (1955), Growth habits of the eucalypts. Timber and Forestry Bureau, Canberra.
| ||||||||