Betula utilis
| Betula utilis | |
|---|---|
_I_IMG_3405.jpg)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Березові (Betulaceae) |
| Рід: | Береза (Betula) |
| Підрід: | Betula subg. Neurobetula |
| Вид: | B. utilis
|
| Біноміальна назва | |
| Betula utilis | |
| Синоніми | |
|
B. bhojpatra Wall. | |
Betula utilis є листопадним деревом із Західних Гімалаїв, що росте на висоті до 4500 м. Латинський видовий епітет utilis означає «корисний» і стосується багатьох видів використання різних частин дерева[2]. Біла кора, схожа на папір, використовувалася в стародавні часи для написання санскритських писань і текстів[3]. Його досі використовують як папір для написання священних мантр, а кору поміщають в амулет і носять для захисту[4]. Вибрані сорти використовуються для озеленення по всьому світу, навіть якщо деякі райони його рідного середовища існування втрачаються через надмірне використання дерева на дрова.
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Дерево до 35 м заввишки. Кора темно-червоно-бура, відшаровується тонкими лусочками. Гілки червоно-бурі, голі; гілочки коричневі, густо-смолисті, залозисті й запушені. Листкові ніжки 8–20 мм; листкова пластинка яйцювата, яйцеподібно-еліптична або довгаста, 4–9 × 2.5–6 см, абаксіально (низ) густо-смолиста й запушена, борідчаста в пазухах бічних жилок, у молодості адаксіально густо ворсинчаста, край нерівномірний і подвійно гострий пилчастий, верхівка загострена або хвостато-загострена. Жіноче суцвіття по 1, або по 2 або по 3 у китиці, звисає, видовжено-циліндричної форми, 30–50 × 7–12 мм. Горішок оберненояйцеподібний, 2–3 × 1.5–2 мм, з плівчастими крилами приблизно шириною як горішок. 2n = 56. Цвітіння: червень і липень; плодіння: липень і серпень[5].
Поширення[ред. | ред. код]
Населяє широколистяні ліси помірного поясу; на висотах 2500–3800(4500[6]) метрів. Природний ареал гімалайської берези простягається від Афганістану через Пакистан, Індію, Непал і Бутан до Китаю[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Shaw, K., Roy , S. & Wilson (2014). Betula utilis. The IUCN Red List of Threatened Species. IUCN Red List. doi:10.2305/IUCN.UK.2014-3.RLTS.T194535A2346136.en. Процитовано 5 серпня 2022.
- ↑ Liu, Cuirong; Elvin, Mark (1998). Sediments of time: environment and society in Chinese history. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 65. ISBN 0-521-56381-X.
- ↑ Müller, Friedrich Max (1881). Selected essays on language, mythology and religion, Volume 2. Longmans, Green, and Co. с. 335—336fn.
- ↑ Wheeler, David Martyn (2008). Hortus Revisited: A 21st Birthday Anthology. London: Frances Lincoln. с. 119. ISBN 978-0-7112-2738-5.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б Betula utilis. Flora of China. efloras.org. Процитовано 27.12.2022. (англ.)
- ↑ IUCN
|