Carex ursina

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Carex ursina
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Рід: Осока (Carex)
Вид:
C. ursina
Біноміальна назва
Carex ursina

Carex ursina — вид трав'янистих рослин родини осокові (Cyperáceae), поширений у Ґренландії й арктичних частинах Євразії й Північної Америки. Етимологія: лат. ursinus — «ведмежий»[1].

Опис[ред. | ред. код]

Це багаторічні поодинокі трав'янисті рослини, які формують купини зі щільно розгалуженим кореневищем. Кореневищні гілки довжиною 0–0.5 см. Стебла (0.5)1–2(4) см завдовжки, висхідні або більш рідко прямостійні, слабо шорсткі. Листки 1–3 см × 0.5–0.8 мм, широкі біля основи, звужуються до гострої вершини, складені, шорсткі по краях листя і на серединній жилці, яскраво-зелені з червонуватим засохлим листям і кінчиками листя.

Квітка в Carex одностатева, без оцвітини, і підтримуються лускою. Чоловіча квітка складається з 3 тичинок. Визначальною структурою роду Carex є пляшкоподібний приквіток навколо кожної жіночої квітки. Колоски можуть бути одностатеві або двостатеві.

Суцвіття складається з одного колоска, 0.4–0.5 × 0.2–0.3 мм. Колоски яйцевиді, двостатеві з переважно жіночими квітами, і тільки кілька чоловічих квіток біля основи. Луски 1,2 × 2.2 мм, оберненояйцеподібні й тупі, коричневі з вузьким напівпрозорим краєм і не дуже помітною світліше коричневою серединною жилкою. Плоди червоно-коричневі, оберненояйцевидні, 1,2 × 0.7–1 мм, від тьмяних до злегка глянсових.

Відтворення[ред. | ред. код]

Статеве розмноження насінням; немає вегетативного розмноження. Проте, купина може триматися впродовж тривалого часу за допомогою місцевого вегетативного росту. Цвітіння й утворення плодів регулярні. Насіння проростає дуже добре. Плоди, як припускається поширюються морськими течіями.

Поширення[ред. | ред. код]

Цей арктичний вид поширений в Ґренландії, Шпіцбергені, арктичній Росії, Канаді й Алясці.

Зростає на дрібнозернистих субстратах на морському березі (наприклад, солончаки) і на приблизно нейтральних дрібнозернистих субстратах уздовж річок і струмків близько до моря.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Dictionary of Botanical Epithets (англ.). www.winternet.com. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 29 травня 2017.