Echinopsis ancistrophora

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Echinopsis ancistrophora
укр. Ехінопсис анцистрофора
Ехінопсис гачконосний
Echinopsis ancistrophora
Echinopsis ancistrophora
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Streptophyta
Клас: Евдикоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Trichocereeae
Рід: Ехінопсис (Echinopsis)
Вид: Ехінопсис гачконосний
Echinopsis ancistrophora
Speg., 1905

Echinopsis ancistrophora subsp. ancistrophora
Echinopsis ancistrophora subsp. arachnacantha
Echinopsis ancistrophora subsp. pojoensis
Echinopsis ancistrophora subsp. cardenasiana

Синоніми
див. розділ «Синоніми»
Посилання
Вікісховище: Echinopsis ancistrophora
Віківиди: Echinopsis ancistrophora
EOL: 5189175
IPNI: 88313-2
МСОП: 152130
NCBI: 432478

Echinopsis ancistrophora (укр. Ехінопсис анцистрофора, Ехінопсис гачконосний)[1] — вид кактусів з роду ехінопсис (Echinopsis).

Етимологія[ред. | ред. код]

Видова назва складена з грец. αγκιστρι (angistri) — гачок та грец. φερω (phero) — нести, що стосується форми колючок.[2]

Ареал[ред. | ред. код]

Західна Аргентина (провінції Сальта, Жужуй і Тукуман) та південь Болівії (департаменти Тариха і Чукісака), на висоті від 600 до 2500 м над рівнем моря.

Екологія[ред. | ред. код]

Цей вид виростає в багатьох типах середовищ існування, таких як луки, чагарники і ліси.

Echinopsis ancistrophora subsp. cardenasiana

Морфологічний опис[ред. | ред. код]

Стебло одиночне або кущиться, здавлено-кулястої форми, до 6 см в діаметрі. Ребер близько 20, прямих, горбистих. Колір епідермісу — темно-зелений, глянцевий. Ареоли жовтуваті, овальні.

Радіальних колючок 4-10, розташованих «павуком», білуваті, до 1 см завдовжки. Центральних колючок 0-4, до 2 см довжиною, з гачком, світло-коричневі або кольору рогу.

Денні квітки відрізняються різноманітністю забарвлення: яскраво-рожеві, червоні, білі, оранжуваті, лавандові. Розташовані на довгій (до 15 см) квітковій трубці. Без аромату.

Плоди овальні, від зелених до зеленувато-лілових, сухуваті, до 16 мм завдовжки і до 8 мм у діаметрі.

Охорона у природі[ред. | ред. код]

Echinopsis ancistrophora входить до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи, стан — уразливий.

Цей вид має досить широкий ареал, але польові спостереження, зроблені протягом останніх 10 років свідчать про те, що популяції неухильно скорочується за рахунок розширення сільського господарства і видобутку для декоративних цілей.

Росте в охоронюваній зоні Сьєрра-Агуараге, Тариха, Болівія. На природоохоронних територіях Аргентини не присутній.

Підвиди[ред. | ред. код]

Визнано чотири підвиди Echinopsis ancistrophora, утворені з раніше самостійних видів:

  • Echinopsis ancistrophora subsp. ancistrophora
Відрізняється різнокольоровими квітками;
Зустрічається від південної Сальти (Аргентина) до південних областей Болівії.
  • Echinopsis ancistrophora subsp. arachnacantha (Buining & F. Ritter) Rausch 1977: Менше за розмірами.
Цвіте жовтими або жовто-оранжевими квітками.
Виростає ще північніше — в районі Самаіпати, Санта-Круса;
  • Echinopsis ancistrophora subsp. pojoensis (Rausch) Rausch 1977: У нього фіолетово-рожеві до червоних квітки.
Поширений в Тарисі (Болівія).
  • Echinopsis ancistrophora subsp. cardenasiana (Rausch) Rausch 1977: Відрізняється більш великими рослинами з червонуватими квітками;
Зустрічається в околицях Похо і Кочабамби (Болівія).

Синоніми[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 (англ.)
  • Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208с., ил. — ISBN 5-306-00348-6, стор. 59 (рос.)
  • Jørgensen, P. M., M. H. Nee & S. G. Beck. (eds.) 2014. Catálogo de las plantas vasculares de Bolivia. Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 127(1–2): I-VIII, 1–1744. (ісп.)
  • Zuloaga, F. O., O. Morrone, M. J. Belgrano, C. Marticorena & E. Marchesi. (eds.) 2008. Catálogo de las plantas vasculares del Cono Sur. Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 107(1–3): I-XVI, 1–3348. (ісп.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]