Hordeum secalinum
| Hordeum secalinum | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Ячмінь (Hordeum) |
| Вид: | H. secalinum
|
| Біноміальна назва | |
| Hordeum secalinum Schreb., 1771
| |
Hordeum secalinum Schreb. — вид рослин родини тонконогові (Poaceae).
Опис[ред. | ред. код]
Це однорічна рослина 20–80 см заввишки. Основа потовщена. Листки 2–15 см × 2–6 мм. Язичок 0.5–1 мм завдовжки. Колос 2–5 см завдовжки. Колоскові луски подібні, 7–14 мм. Родюча лема ланцетна, 6–9 мм, поверхня гладка, вершина загострена. 2n = (14)28(42). Період цвітіння: червень[1][2].
Поширення[ред. | ред. код]
Північна Африка: Мадейра, Марокко, Алжир, Туніс; Азія: Ліван-Сирія, Палестина, Азербайджан; Європа: Бельгія, Болгарія, Чехія, Данія, Франція (у т. ч. Корсика), Німеччина, Велика Британія, Греція, Ірландія, Італія (у т. ч. Сицилія, Сардинія), Мальта, Крим — Україна, Люксембург, Нідерланди, Північний Кавказ — Росія, Польща, Португалія, Румунія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Словенія, Північна Македонія; інтродукція: Австралія, Нова Зеландія[1][2].
Зростає у вологих, солоних, переважно прибережних районах або дуже розкиданих внутрішніх районах у солоних або (рідко) прісноводних місцях проживання, таких як луки та пасовища. Він рідко зустрічається в рудеральних районах[3].
Використання[ред. | ред. код]
Hordeum secalinum є третинним генетичним родичем ячменю (H. vulgare), тому він має потенціал для використання як донора генів для покращення врожаю[3].
Галерея[ред. | ред. код]
-
столони -
стебловий листок -
колос
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Hordeum secalinum. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 05.05.2022. (англ.)
- ↑ а б Hordeum secalinum. Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 05.05.2022.
- ↑ а б IUCN
|