I Українська антарктична експедиція
| I Українська антарктична експедиція | |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Україна |
| Дата початку | 23 січня 1996 |
| Дата закінчення | 15 травня 1997 |
| Керівник | Геннадій Міліневський |
| Склад | |
| 12 учасників. | |
I Українська антарктична експедиція — перша наукова експедиція на українську антарктичну станцію Академік Вернадський у період з січня 1996 по травень 1997 року.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Українська антарктична станція «Академік Вернадський» до 1996 року належала Великій Британії і носила ім'я Фарадея.
Наукову базу на Аргентинських островах (Західна Антарктика) британці заснували під час експедиції на Землю Греяма в 1934—1937 рр. Як постійно діюча метеорологічна обсерваторія база почала працювати на острові Вінтер з 1947 році. Саме на цій базі британські вчені зробили відкриття — виявили існування озонової діри. У 1954 р. станцію було перенесено на мис Марина острова Галіндез.
З 1994 р. по лютий 1996 р. тривав процес передачі станції Україні. Це був жест доброї волі уряду Великої Британії. Адже після розпаду СРСР Росія оголосила себе його спадкоємицею, а відтак на прохання України в рамках розподілу активів колишнього СРСР передати одну з п'яти функціонуючих на той момент антарктичних станцій відповіла відмовою. Британія передала станцію Україні безоплатно, проте остання британська експедиція, яка працювала на «Фарадеї», попрохала у своїх українських колег, які приїхлаи приймати станцію, символічної платні в один фунт стерлінгів[2]. Зараз ця монета перебуває на станції «Академік Вернадський», вона вмонтована у шинквас бару «Фарадей».
21 листопада 1994 р. Міжнародний фонд «Відродження» виділив 12 000 доларів на проєкт «Україна повертається в Антарктиду»[1] [Архівовано 19 січня 2020 у Wayback Machine.]. 5 грудня 1994 р. на станцію Фарадей прибули четверо українських фахівців — Юрій Оскрет (забезпечення станції), Геннадій Міліневський (наукові програми), Олександр Люшнівський (зв'язок) та Володимир Гергієв (дизельне господарство) — і працювали там по 15 лютого 1995 р.
20 липня 1995 р. в Лондоні Посол України у Великій Британії Сергій Комісаренко та міністр закордонних справ Великої Британії Девід Девіс обмінялися дипломатичними нотами про передачу Україні антарктичної станції «Фарадей», а Петро Гожик, директор Центру антарктичних досліджень, і очільник Британської антарктичної служби Бері Хейвуд того ж дня підписали відповідний Меморандум про взаєморозуміння.
Відтак почалася підготовка команди зимівників першої Української антарктичної експедиції. 28 листопада 1995 р. і 7 лютого 1996 р. на станцію прибувають дві групи зимівників, і команда з 12 осіб починає роботу[3]. Перша експедиція пройшла успішно. За високий професіоналізм, виявлений в екстремальних умовах Антарктики при виконанні завдань Першої української антарктичної експедиції, Указом Президента України у квітні 1998 року орденом «За заслуги» ІІІ ступеня нагороджено Г. П. Міліневського (начальника станції), орденом «За мужність» ІІІ ступеня В. Г. Бахмутова (геофізика) і Л. С. Говоруху (гляціолога). На станції залишилась пам'ятка зі списком учасників Першої антарктичної експедиції.
Транспорт[ред. | ред. код]
Учасники першої експедиції вилетіли з Києва 23 січня 1996 року, за три дні були вже в аргентинському порту Ушуайа (найпівденніше місто на планеті, знаходиться на острові Вогняна Земля, на березі протоки Бігля), звідки судно «Борис Петров» 1 лютого доставило їх на колишню британську станцію «Фарадей» — починаючи з цього дня, (Академік Вернадський).[4]
Склад експедиції[ред. | ред. код]
- Геннадій Міліневський — начальник станції, геофізик, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, к.ф-м.н., Завідувач НД лабораторії фізики космосу.
- Павло Крушеницький — заст.начальника станції з технічних питань;
- Андрій Сидоровський — механік-дизеліст;
- Володимир Бахмутов — геофізик;
- Володимир Павлик — лікар;
- Володимир Рязанов — кухар;
- Владислав Тимофєєв — метеоролог;
- Леонід Говоруха — гляціолог;
- Сергій Гордієнко — спеціаліст з виживання;
- Євген Гур'янов — електрик;
- Роман Братчик — адміністратор зв'язку;
- Олександр Янцелевич — метеоролог;[5]
У культурі[ред. | ред. код]
Першу Українську експедицію до Антарктиди описано у сюжеті роману Андрія Куркова «Пікнік на льоду» (1996), що перекладений понад 30-ма мовами.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Марка «Перша українська антарктична експедиція» -
Лист, відправлений зі станції
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Згадати Все. Антарктична станція "Академік Вернадський". 24 Канал. 19 лютого 2018. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 4 травня 2021.
- ↑ С легким паром, пингвины! Как украинские полярники встретили новогодние праздн. ФОКУС (рос.). Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 31 січня 2020.
- ↑ Олена, Зварич (5 лютого 2019). Українській антарктичній станції – 23 роки. Як усе відбувалося?. UAC (укр.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 31 січня 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)