Щоб протистояти важким американським бомбардувальникам B-24, B-29 та B-32, командування ВПС Імперського флоту Японії розробило технічне завдання «18-Сі B» (Оцу) на розробку важкого одномісного винищувача-перехоплювача наземного базування. Літак мав розвивати швидкість 665 км/г на висоті 6 000 м і бути озброєним 30-мм гарматами.
У 1943 році фірма Kawanishi, базуючись на своїй попередній розробці 1942 року, літаку Kawanishi J3K, розробила проєкт винищувача, який відповідав би вимогам технічного завдання. Літак, який отримав позначення J6K «Jinpu» («Зінпу» (Шквал)), був низькопланом, оснащений двигуном Nakajima NK6A Homare 42 потужністю 2 200 к.с. Озброєння складалось з двох 30-мм гармат «Тип 5» та двох 13,2-мм кулеметів.
Розробка літака була завершена у червні 1944 року. Але майже готовий прототип так і не був завершений. Всі потужності фірми були залучені для виготовлення літака N1K1-J, який вже пройшов випробування і повністю задовольняв флот.[1]
Імперський флот Японії
Kawanishi J6K у Вікісховищі
