Ochotona whartoni
| Ochotona whartoni | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Зайцеподібні (Lagomorpha) |
| Родина: | Пискухові (Ochotonidae) |
| Рід: | Пискуха (Ochotona) |
| Вид: | O. whartoni
|
| Біноміальна назва | |
| Ochotona whartoni | |
| |
| Поширення скам'янілостей Ochotona whartoni й Ochotona cf. whartoni. Cape Deceit та Old Crow River червоні, інші ділянки чорні | |
Ochotona whartoni — вимерлий вид ссавців родини пискухових[1]. Він мешкав під час плейстоцену та раннього голоцену в північних частинах Північної Америки (Аляска, США та Канада)[2][3]. Дуже подібні форми також були знайдені в Сибіру[4][5].
Біологія[ред. | ред. код]
O. whartoni значно більша за інших північноамериканських пискух, але має подібний розмір до вимерлої ранньо- та середньоплейстоценової O. complicidens і сучасної O. koslowi, обидві з Китаю, і можуть належати до однієї з них[6]. На відміну від американської O. princeps , яка населяє осипи, територією існування O. whartoni були здебільшого тундра та степ[6].
Виникнення і зникнення[ред. | ред. код]
O. whartoni була знайдена в Північній Америці з Ірвінгтона (1.8–0.3 млн. років, нижній–середній плейстоцен)[1][7][8] протягом середнього плейстоцену[7][9] до пізнього плейстоцену (0.1–0.0 млн. років)[10][11]. Останній випадок відомий у ранньому голоцені східної Північної Америки (печера на Ельбі в Ніагарському схилі, Онтаріо[7]), і його радіометрична дата становить 8670±220 років до нашої ери[7][12]. Можливо, O. whartoni тоді збереглася в скелястих районах вздовж Ніагарського схилу як реліктова популяція[3][7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Guthrie, R.D.; Matthews, John V. Jr. (1971). The Cape Deceit fauna—Early pleistocene mammalian assemblage from the Alaskan arctic. Quaternary Research. 1 (4): 474—510. Bibcode:1971QuRes...1..474G. doi:10.1016/0033-5894(71)90060-3.
- ↑ а б The Paleobiology Database. †Ochotona whartoni Guthrie and Matthews, Jr. 1971 (pika). Процитовано 13.04.2014.
- ↑ а б Harington, Charles Richard (2003). Annotated Bibliography of Quaternary Vertebrates of Northern North America: With Radiocarbon Dates. Ottawa: University of Toronto Press. с. 228—229. ISBN 978-0802048172. Процитовано 13.04.2014.
- ↑ Erbajeva, Margarita A.; Mead, Jim I.; Swift, Sandra L. (2003). Evolution and development of Asian and North American ochotonids (PDF). Occasional Papers in Earth Sciences No. 5: 33—34. Архів оригіналу (PDF) за 31.03.2014. Процитовано 13.04.2014.
3rd INTERNATIONAL MAMMOTH CONFERENCE, 2003: PROGRAM AND ABSTRACTS, Edited by John E. Storer
- ↑ Erbajeva, Margarita A.; Mead, Jim I.; Alexeeva, Nadezhda V.; Angelone, Chiara; Swift, Sandra L. (2011). Taxonomic diversity of Late Cenozoic Asian and North American ochotonids (an overview) (PDF). Palaeontologia Electronica: 1—9. Процитовано 13.04.2014.
- ↑ а б Kurtén, Björn (1980). Pleistocene Mammals of North America. Photographs by Elaine Anderson. New York: Columbia University Press. с. 275—276. ISBN 978-0231037334. Процитовано 13.04.2014.
- ↑ а б в г д Mead, Jim I. (January 1996). Ochotona (Lagomorpha) from Late Quaternary Cave Deposits in Eastern North America. Quaternary Research. 45 (1): 93—101. Bibcode:1996QuRes..45...93M. doi:10.1006/qres.1996.0009.
- ↑ Jopling, A. V.; Irving, W. N.; Beebe, B. F. (1981). Stratigraphic, Sedimentological and Faunal Evidence for the Occurrence of Pre-Sangamonian in Northern Yukon. Arctic. 34 (1): 3—33. doi:10.14430/arctic2499. Архів оригіналу за 14 квітня 2014. Процитовано 13.04.2014.
- ↑ Storer, J. E. (2004). A Middle Pleistocene (late Irvingtonian) mammalian fauna from Thistle Creek, Klondike Goldfields region of Yukon Territory, Canada. Paludicola. 4 (4): 137—150.
- ↑ Harington, Charles Richard (1978). Quaternary vertebrate faunas of Canada and Alaska and their suggested chronological sequence. Syllogeus, no. 15. Ottawa: National Museums of Canada. Процитовано 13.04.2014.
- ↑ Mead, Jim I. (1 червня 1987). Quaternary records of pika, Ochotona, in North America. Boreas. 16: 165—171. ISSN 0300-9483.
- ↑ Turvey, Samuel T. (28 травня 2009). Holocene Extinctions. Oxford New York: Oxford University Press. ISBN 978-0199535095. Процитовано 11 квітня 2014.
|