Present simple
Present Simple є однією з форм дієслова, пов’язаних із теперішнім часом у сучасній англійській мові. Його зазвичай називають часом, хоча він також кодує певну інформацію про аспект на додаток до теперішнього часу. Простий теперішній час є найпоширенішою дієслівною формою в англійській мові, на яку припадає більше половини дієслів у розмовній англійській мові[1].
Його називають «простим», оскільки його основна форма складається з одного слова (наприклад, write або writes), на відміну від інших форм теперішнього часу, таких як present continuous (is writing) і present perfect (has writing). Майже для всіх англійських дієслів простий теперішній час ідентичний формі основи (словниковій формі) дієслова, за винятком випадків, коли підмет є третьою особою однини, у цьому випадку додається закінчення -(e)s. Є кілька дієслів із неправильними формами, найпомітнішою з яких є зв’язка be, яка має прості форми теперішнього часу am, is та are....
Сполучення[ред. | ред. код]
Для займенників I, you, we, they немає модифікації для дієслів.
До займенників he, she, it додається суфікс за такими правилами:
До дієслів, які закінчуються на -o, -ch, -sh, -s, -x або -z, додається суфікс -es.
Приклади:
- Go – Goes
- Catch – Catches
- Wash – Washes
- Kiss – Kisses
- Fix – Fixes
- Buzz – Buzzes
Дієслова, які закінчуються на приголосну + у, буква у замінюється суфіксами -ies.
Приклади:
- Marry – Marries
- Study – Studies
- Carry – Carries
- Worry – Worries
В інших випадках додається суфікс -s.
Приклади:
- Play – Plays
- Enjoy – Enjoys
- Say – Says
І особлива ситуація трапляється з дієсловом «to have», у якому літери ve опущені перед додаванням s.
приклад:
- have – has
Формування[ред. | ред. код]
Основна форма простого теперішнього часу така ж, як і основна форма дієслова, якщо підмет не є третьою особою однини, у цьому випадку використовується форма з додаванням -(e)s[2].
Слово зв’язка be має неправильні форми: am (перша особа однини), is (третя особа однини) і are (друга особа однини та всі особи множини). Модальні дієслова (can, must тощо) мають лише одну форму без додавання -s для третьої особи однини.
Заперечення[ред. | ред. код]
Present simple лексичних дієслів має розширену форму, яка використовує do (або does, у вказівному відношенні третьої особи) як допоміжне дієслово. Це використовується, зокрема, при формуванні запитань та інших речень, які вимагають інверсії, заперечених речень з not і речень, які вимагають наголосу. Для дієслів (допоміжних і сполучних), які не утворюють цю форму, а також про утворення та використання скорочених форм, таких як 's, isn't і don't.
Використання[ред. | ред. код]
Посилатися на дію чи подію, яка відбувається зазвичай. З іншого боку відзначати звички, факти та загальні реалії, повторювані дії чи незмінні ситуації, емоції та бажання[3]. Такі вживання часто супроводжуються частотними прислівниками та прислівниковими фразами, такими як завжди, іноді, часто, зазвичай, час від часу, рідко та ніколи.
Приклади:
- I always take a shower.
- I never go to the cinema.
- I walk to the pool.
- He writes for a living.
- She understands English.
Це протиставляється теперішньому прогресивному (present continuous), який використовується для позначення чогось, що відбувається в даний момент: I am walking now.
Зі стативними дієсловами в значеннях, які не використовують прогресивний аспект, для позначення поточного або загального стану, тимчасового, постійного чи звичного;
- You are happy.
- I know what to do.
- A child needs its mother.
- I love you.
Простий теперішній час також використовується для констатації фактів:
- The earth revolves around the sun.
- A king beats a jack
- Many Americans drink coffee in the morning.
Так само його можна використовувати, коли цитуєте когось або щось, навіть якщо ці слова були сказані в минулому:
Для позначення окремої завершеної дії, наприклад, у переказі подій історії в теперішньому часі, а також у таких контекстах, як газетні заголовки, де він замінює теперішній досконалий час:
Іноді для посилання на організовану майбутню подію, зазвичай із посиланням на час:
У багатьох залежних реченнях, що стосуються майбутнього, особливо реченнях умови, реченнях, що виражають місце та час, і багатьох відносних реченнях.
Простий теперішній час також використовується в нульових умовних реченнях в обох частинах речення[3].
У розмовній англійській мові зазвичай використовують can see, can hear для теперішнього часу see, hear тощо, і have got для теперішнього часу have (що позначає володіння).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Simple Present Tense. Ginseng English (амер.). Процитовано 16 серпня 2018.
- ↑ Using the Third Person Singular (he, she, it) in the Present Tense nextgenenglish.com
- ↑ а б Resources for learning English | EF | Global Site. www.ef.com (англ.). Процитовано 24 листопада 2022.
