Quercus confertifolia

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Quercus confertifolia
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Букові (Fagaceae)
Рід: Дуб (Quercus)
Вид:
Q. confertifolia
Біноміальна назва
Quercus confertifolia
Bonpl., 1809

Quercus confertifolia — вид дубів, ендемік Мексики.

Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Дерево 4–6 метрів; стовбур у діаметрі 30–50 см. Кора кавового кольору, шорстка, борозниста, луската. Листки 3–10 × 1.5–3.5 см, опадні, еліптично-ланцетні; вершина гостра, а основа від гострої до округлої, іноді коса; край цілий, ніколи не зубчастий; верх блискучий, темно-зелений, голий чи з дрібними розсіяними зірчастими і багатопроменевими трихомами; низ жовтувато-зелений, з рідкісними зірчастими, пучковими і залізистими трихомами, майже голий; ніжка листка 4–9 мм завдовжки, майже гола. Цвіте в липні; тичинкові сережки завдовжки 4.5 см, малоквіткові; жіночі сережки дуже короткі, 1–3-квіткові. Жолудь 10 мм завдовжки, широкояйцеподібний; поодинокий чи парні; чашечка 10–15 мм у діаметрі, згорнута по краю, з дрібними блідо-каштаново-коричневими лусочками, охоплює 1/2 горіха; дозрівання через 1–2 роки, з листопада по січень[1].

Поширення[ред. | ред. код]

Ендемік пн. і зх. Мексики (Агуаскальєнтес, Дуранго, Гуанахуато, Халіско, Мічоакан, Наяріт, Сіналоа, Сакатекас). Росте на бідних кам'янистих ґрунтах на висотах 1000–2500 метрів. Зростає в дубових і сосново-дубових лісах[2][1][3].

Використання[ред. | ред. код]

Для виготовлення целюлози використовують деревину. Вид використовується локально як паливні дрова, для виробництва деревного вугілля, стовпів огорожі та сільського будівництва[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Quercus confertifolia. Oaks of the World. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 06.05.2022. (англ.)
  2. Quercus confertifolia. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 06.05.2022. (англ.)
  3. а б IUCN