АСТ-500

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перший реактор недобудованої Горьківської АСТ[ru]. Другий реактор ще навіть не почали будувати

АСТ-500 (рос. ACT – атомная станция теплоснабжения) — тип радянського киплячого реактора з тепловою потужністю 500 МВт, розроблений для використання на атомних теплоцентралях.

З реактора АСТ-500 розроблено менший АСТ-300, який призначався для експорту і відрізнявся лише розміром активної зони.

Жоден реактор такого типу ніколи не був добудований.[1]

Дизайн і розробка

[ред. | ред. код]

Реактор АСТ-500 був розроблений у 1980-х роках повністю в Радянському Союзі і призначався виключно для централізованого теплопостачання великих міст у великих масштабах. Реактор мав деякі незвичайні характеристики та критерії безпеки:[1]

  • Мінімальний тиск у першому контурі та знижений ефект сповільнювача в активній зоні реактора для зменшення ймовірності аварії.
  • Охолодження з природною циркуляцією в первинному контурі для подальшого підвищення ефективності охолодження.
  • Подвійний корпус реактора , що мало мінімізувати ризик пошкодження тепловиділяючих збірок і зменшити іонізуюче випромінювання в герметичній оболонці.
  • Три контури для запобігання проникненню радіоактивних речовин в тепломережі та споживачів тепла.
Технічні характеристики реакторів АСТ-500 і АСТ-300[1]
Технічні характеристики АСТ-500 АСТ-300
Теплова продуктивність 500 МВт 300 МВт
Тиск в реакторі від 1,6 до 2,0 МПа 2,0 МПа
Кількість паливних елементів 121 85
Тиск в першому контурі 2 МПа 2 МПа
Температура першого контуру 208 °C 393/471 °C
Тиск у вторинному контурі 1,2 МПа
Температура вторинного контуру 160 °C
Термін служби близько 45 років близько 45 років

Проекти

[ред. | ред. код]
Один з блоків Воронезької атомної станції теплопостачання[ru]. Другий реактор знаходиться на ранній стадії будівництва і його не видно

З початку розробки планувалося побудувати не менше 35 атомних електростанцій з реактором АСТ у великих містах, особливо в Радянському Союзі, Берліні, Остраві, Братиславі та інших.[1]

Єдині два проекти, які розроблені і по них розпочато будівництво, це Воронеж і Горький. Будівництво цих теплових електростанцій почалося на початку 1980-х років, кожна з двох таких реакторів. Після 1990 року будівництво спочатку було припинено, а після 1993 року на підставі проведеного у Воронежі референдуму скасовано. Хоча в 1996 році існували плани відновити проект АСТ, вони не реалізувалися, і в 2020 році обидві недобудовані теплоцентралі були знесені.[2][3]

У 21 столітті також були плани використовувати комплектуючі з Горького в Томську, але ці плани також не були реалізовані.[3]

Таблиця передбачуваних раніше реакторів (держави відповідно до чинних сьогодні кордонів)

[ред. | ред. код]

У таблиці немає країн, які тільки думали про будівництво реакторів АСТ - Польща, Латвія, Білорусь, Китай

Держава Реактор Тип реактора
Болгарія Софія-1 АСТ-500
Софія-2
Словаччина Пезінок-Шенквіце-1 АСТ-500
Пезінок-Шенквіце-2
Чехія Радотин-1 АСТ-300
Радотин-2
Пльзень-1 АСТ-200
Пльзень-2
Пльзень-3
Ношовіце-1 АСТ-300
Ношовіце-2
Німеччина Вольтерсдорф АСТ-500
Вольтерсдорф
Кмелєн
Кмелєн
Блумберг
Блумберг
Росія Вороніж АСТ-500
Вороніж
Владивосток
Владивосток
Северськ
Северськ
Іваново
Іваново
Горький
Горький
Хабаровськ
Хабаровськ
Архангельськ
Архангельськ

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г AST-Reaktor – Nucleopedia. de.nucleopedia.org. Процитовано 26 жовтня 2021.
  2. Kernheizwerk Woronesch – Nucleopedia. de.nucleopedia.org. Процитовано 26 жовтня 2021.
  3. а б Kernheizwerk Gorki – Nucleopedia. de.nucleopedia.org. Процитовано 26 жовтня 2021.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]