Аденський Андрій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аденський Андрій Дмитрович
Народився 30 листопада (12 грудня) 1897
Лоєв, Q117595123?, Речицький повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер 14 серпня 1979(1979-08-14) (81 рік)
Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Поховання Північний цвинтар[d]
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність терапевт, викладач університету, науковець
Галузь медицина
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1927) і Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Науковий ступінь доктор медичних наук
Вчене звання професор
Заклад Kyiv Stomatological Instituted, Державний вищий навчальний заклад "Івано-Франківський національний медичний університет", Belarusian Medical Academy of Postgraduate Educationd, Державний вищий навчальний заклад "Івано-Франківський національний медичний університет", Kyiv Stomatological Instituted і Belarusian Medical Academy of Postgraduate Educationd
Учасник Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
заслужений діяч науки Білоруської РСР

Андрій Дмитрович Аденський, справжнє Пінчук (біл. Андрэй Дзмітрыевіч Адэнскі; 13 грудня 1897(18971213), Лоєв — 14 серпня 1979) — білоруський радянський терапевт. Доктор медичних наук (1943), професор (1945). Заслужений діяч науки БРСР (1967)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

У 1914 р. закінчив вище початкове училище в місті Лоєві, в 1927 р.— медичний факультет Київського університету.[2]

Учасник революційного руху в Білорусі.

  • 1914-1915 рр. — вчитель Білосорокинської початкової школи Речицького повіту;
  • 1915-1917 рр. — участь у I світовій війні на Західному фронті; 1917-1918 рр. - учасник встановлення Радянської влади (член ВКП (б) з 1917 р,.участь у боях проти німецьких і польських військ на території Білорусі, робота в підпіллі і тилу німецьких військ, начальник міліції в м.Лоєві, помічник воєнкома на Західному фронті[2];
  • 1919-1921 рр. — участь у Громадянській війні у лавах Червоної армії на території Білорусі[2];
  • 1921-1927 рр. — робота в Київському губкомі ВКП (б), Центральному архіві революції (Істпорт Київського губкому), завідувач крайовим лікувальним бюро Наркомздорову УРСР на Правобережжі, секретар райкому профспілки «Рабкомгосп»[2];
  • 1927-1932 рр. - аспірант кафедри терапії Української Академії наук при клініці Академіка М.Д. Стражеска[2];
  • 1932-1937 рр. — асистент кафедри терапії, старший науковий співробітник, докторант Українського інституту клінічної медицини Академії наук УРСР[2];
  • 1937-1941 рр. — доцент, завідувач кафедри терапії Київського стоматологічного інституту, 2-го відділення терапії Київської клінічної лікарні імені Жовтневої революції[2];
  • 1941-1947 рр. — участь у Другій світовій війні і служба в Червоній Армії[2];
  • 1947-1949 рр. — завідувач кафедри терапії Станіславського (Івано-Франківського) медичного інституту УРСР, начальник терапевтичного відділення Станіславського військового госпіталю[2];
  • 1949-1970 рр. — завідувач 1-ї Кафедри терапії Білоруського інституту удосконалення лікарів[2];
  • 1949-1950 рр. — заступник директора БелДІУВ з науково-навчальної частини[2];
  • 1950-1957 рр. — начальник лікувально-санітарного управління МОЗ БРСР, потім консультант (там же)[2]

Завідувач кафедри терапії білоруського інституту удосконалення лікарів (1949-1970).

Похований на Північному кладовищі Мінська.

Наукова робота[ред. | ред. код]

Основні напрямки наукової діяльності: питання діагностики і терапії серцево-судинних захворювань, вивчення етіології, патогенезу, лікування і профілактики ревматизму, гіпертонічної хвороби, дослідження з проблеми реактивності організму, клініці виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки, патології печінки, органів дихання, роботи з дослідження венозного тиску і визначення його значення в клініці серцево-судинних захворювань[1].

Автор близько 58 наукових праць, включаючи монографії.

Праці[ред. | ред. код]

  • Спутник терапевта : [в 2 т.] / А. Д. Аденский. — Минск, 1959―1964. ― 2 т.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений 2-ма орденами Леніна (1961, 1967), Трудового Червоного Прапора (1953), Почесним знаком «Герой революційного руху», 3-ма почесними грамотами Верховної Ради БРСР, численними медалями. Заслужений діяч науки БРСР (1967).

Література[ред. | ред. код]

  • Венозное давление и значение сердечно-сосудистых заболеваний : диссертация … доктора медицинских наук / Андрей Дмитриевич Аденский ; Украинский институт клинической медицины и Киевский стоматологический институт. — [Киев, 1943].(рос.)
  • Адэнскі Андрэй Дзмітрыевіч // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 1: А — Аршын / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн. : БелЭн, 1996. — Т. 1. — С. 146. — 552 с. — 10 000 екз. — ISBN 985-11-0035-8. — ISBN 985-11-0036-6 (т. 1).
  • Аденский Андрей Дмитриевич // Республика Беларусь : энциклопедия : [в 7 т.]. — Минск, 2006. — Т. 2. — С. 11.(рос.)
  • Аденский Андрей Дмитриевич // Регионы Беларуси : энциклопедия : в 7 т. — Минск, 2012. — Т. 3 : Гомельская область : в 2 кн., кн. 1. — С. 11.(рос.)
  • Аденский-Пинчук Андрей Дмитриевич // Заведующие кафедрами, профессора и доктора наук Белорусской медицинской академии последипломного образования, 1931―2011 : к 80-летию БелМАПО. — Минск, 2011. — С. 31—33.(рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б т. 5. Биографический справочник. Мн: Издательство «Белорусская советская энциклопедия» имени Петруся Бровки, 1982. 29 с.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Аденский-Пинчук Андрей Дмитриевич (Архівована копія) (рос.)
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аденський_Андрій_Дмитрович&oldid=40626383