Акрон (цар)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Акрон (лат. Acron) — персонаж римської міфології періоду заснування Риму, цар сабінського міста Ценіна.
Після викрадення римлянами сабінянок Акрон, не дочекавшись інших сабінів, що готувались до війни під проводом царя Тита Тація, першим виступив із своєю армією проти римлян. Прийнявши виклик правителя Риму Ромула, він зустрівся з ним в поєдинку між обома арміями, в котрому загинув. Переможець вождя взяв обладунки Акрона і поклав їх в храм Юпітера Феретрейського[it] на Капітолійському пагорбі[1].
Базуючись на цій історії, римляни пояснювали походження звичаю Spolia opima, згідно з яким полководець, який в двобої переміг вождя армії супротивника, передавав трофей, захоплений особисто ним, в дар Юпітеру Феретрейському[2][3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Pierre Grimal: Słownik mitologii greckiej i rzymskiej. Wrocław: Ossolineum, 2008, ss. 20-21.
- ↑ John Rich: Roman Rituals of War. W: The Oxford Handbook of Warfare in the Classical World. edited by Brian Campbell, Lawrence A. Tritle. Oxford: Oxford University Press, 2013, s. 557.
- ↑ Steven H. Rutledge: Ancient Rome as a Museum. Power, Identity, and the Culture of Collecting. Oxford: Oxford University Press, 2012, s. 125.