Анаболія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Анаболія (від грец. anabolē — підйом) — надставка, пролонгація, різновид філембріогенезу, при якому зміна ознак дорослих організмів відбувається в результаті додавання нових стадій в кінці періоду ембріонального розвитку, який при цьому подовжується. Ознаки, що виникають на пізніх стадіях онтогенезу предків, можуть проявлятися у нащадків на тих же стадіях або зміщуватися на більш ранні. Термін ввів О. М. Сєверцов (1912), який вважав, що повторення ознак предків в онтогенезі нащадків (див. біогенетичний закон) — наслідок розвитку шляхом анаболії.

Приклад анаболії — зрощення хрящів та кісток в скелеті дорослих хребетних тварин, у предків яких ці кістки і хрящі залишалися роздільними.

Див. також

[ред. | ред. код]