Антуан де Поль
| Антуан де Поль | |
|---|---|
| фр. Antoine de Paule[1] | |
_(14777484111).jpg) | |
| 56-й Великий магістр ордену госпітальєрів | |
| 1623 — 1636 | |
| Попередник | Луїш Мендеш де Вашконселуш |
| Наступник | Жан де Ласкаріс-Кастелларі |
|
| |
| Народився |
1570 Тулуза |
| Помер |
9 січня 1637[2] Валлетта, Мальта[2] |
| Похований | Собор Святого Іоанна |
| Відомий як | католицький чернець, військовослужбовець |
| Країна | Королівство Франція |
| Релігія | католицтво |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Антуан де Поль (фр. Antoine de Paule); також Антуан де Паула (фр. Antoine de Paula); 1551, Тулуза — 9 червня 1636, Валлетта) — 55/56-й Великий Магістр орден госпітальєрів (1623—1636). Засновник міста Паола.
У сучасних джерелах прізвище передавалася в жіночому роді — de Paula — про що свідчить закінчення -a. Такий же варіант значиться на підписаних магістром документах ордена. Дана орфографія зафіксована джерелами 100 років або навіть 250 років після його смерті.
- лат. Antonivs de Pavla[3] на прижиттєвій чеканці монет
- лат. Fr. Antonius de Paula[4]
- лат. Fratri Antonio de Paula[5][6][7] (в епітафії на надгробку)
- італ. Antonio di Paula, Priore di S. Gilio Guascone[7]
- італ. de Paula Antonio[8]
Але з незрозумілих причин вже в «Історії Мальтійського ордена» Верто прізвище де Паула (жіночий рід) було замінене варіантом де Поль (чоловічий рід), і так використовується на сучасному сайті Мальтійського ордена — фр. Antoine de Paule[9][10], що дає український варіант Антуан де Поль[11].
Рік народження вираховується виходячи з даних, що на пост великого Магістра був обраний на 71-му році життя. До обрання був пріором Сен-Жиля, послом ордена у Франції. Відносився до «мови» Провансу (провансальському лангу[11]). Незважаючи на інтриги, наклеп, боротьбу партій, виборці виконали передсмертну волю Луїша Мендеша де Вашконселуша[12], призначивши 10 березня 1623 року Антуана де Паула великим магістром ордена[11][13].
При правлінні магістра на островах ордена було відзначено значне економічне зростання, збільшення обсягу торгівлі, будівництво нових палаців і кварталів столиці. У головне місто хлинув потік переселенців, що настільки збільшив кількість його жителів, що магістр змушений був спеціальним указом заборонити прибуття нових поселенців[14]. Для перенаправлення міграції в 1626 році магістр заклав перший камінь міста Паола. В Аттарді побудував віллу Сан Антуан, згодом перебудовану в палац, що служив літньою резиденцією магістра. Продовжив зведення нових фортифікаційних споруд.
Святий Престол не припиняв свої спроб посилення впливу на політику ордена. Папа неухильно прагнув скоротити повноваження іоанітів[15]. Так, наприклад, Урбан VIII використовував можливість призначати командорів в «мові» Італії, віддавши командорство Мілана під правління свого племінника[16], але аналогічними призначеннями користувалися ще його попередники Павло V і Григорій XV. Призначені папами лицарі відмовлялися супроводжувати торгові каравани, будувати нові кораблі і галери для ордена. З метою наведення порядку субординації великий Магістр скликав у 1626 році Раду[17]. У тому ж році орден втратив 2 галери — «Сен Жан» і «Сен Франсуа». 12 лицарів було вбито і багато поранено[18].
У 1631 році в ознаменування столітнього перебування госпітальєрів на Мальті Антоніу де Паола скликав генеральний капітул Мальтійського ордена, що був урочисто відкритий 11 травня[15]. На з'їзді були затверджені нові призначення (пріори, головні пріори, командори, бальї, прокурори, і т. д.)[19]. Але Урбан VIII не відмовлявся від свого тиску. Погодившись з тим, що у виборах нового великого Магістра беруть участь 16 комісарів (по 2 від кожної «мови»: Прованс, Овернь, Франція, Італія; Арагон, Каталонія і Наварра; Німеччина; Кастилія і Португалія; Англія)[15], він видав едикт про включення до такого складу призначеного на Мальту папського інквізитора з тим, щоб вибори нових магістрів проходили під його керівництвом[14]. Це порушувало статут ордена. Іоаніти протистояли втручанню папи в свої внутрішні справи і «змогли відстояти свої статутні права»[14]. Хоча деякі рішення все ж почали прийматися за наполяганням інквізитора. Наступний генеральний капітул зібрався після досить тривалого часу — майже півтора століття потому[14].
Великий Магістр помер 10 червня 1636 року[14][5][6]. Похований у Валлетті в соборі Св. Іоанна. Епітафія[7][20] і опис викарбуваних під час його правління монет наведені в книзі «Аннали Мальтійського ордена» (Annales de l'Ordre de Malte)[21].
- ↑ https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k96464100/f193.item
- ↑ а б https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k96464100/f211.item
- ↑ Salles, 1889, с. 161.
- ↑ Pauli, 1737, с. 323.
- ↑ а б Salles, 1889, с. 160.
- ↑ а б Vertot, 1726, с. 145.
- ↑ а б в Pauli, 1737, с. 479.
- ↑ Pauli, 1737, с. 620.
- ↑ Vertot, 1726, с. 133—145.
- ↑ Les Grands Maîtres (фр.). Ordre Souverain Militaire et Hospitalier de Saint-Jean de Jérusalem de Rhodes et de Malte. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 22 вересня 2020.
- ↑ а б в Настенко, Яшнев, 2005, с. 261.
- ↑ Salles, 1889, с. 158.
- ↑ Vertot, 1726, с. 133.
- ↑ а б в г д Настенко, Яшнев, 2005, с. 262.
- ↑ а б в Vertot, 1726, с. 137.
- ↑ Vertot, 1726, с. 134.
- ↑ Vertot, 1726, с. 135.
- ↑ Vertot, 1726, с. 136.
- ↑ Vertot, 1726, с. 137—143.
- ↑ Vertot, 1726, с. 145—146.
- ↑ Salles, 1889, с. 160—161.
- Настенко И. А., Яшнев Ю. В. Глава 3. Мальтийские рыцари // История Мальтийского ордена : Из глубины веков: госпитальеры в Святой Земле, на Кипре, Родосе и Мальте. XI—XVIII вв. : у 2 т. / Игорь Анатольевич Настенко, Юрий Владимирович Яшнев. — Научное издание. — М. : Русская панорама, 2005. — С. 265, 266. — 416 с. — (Под знаком креста и короны). — ISBN 5-93165-082-2.
- Pauli S. Serie Cronologica. LVI. Antonio di Paula // Codice diplomatico del sacro militare ordine Gerosolimitano oggi di Malta : raccolto da varj documenti di quell’archivio, per servire alla Storia dello stesso Ordine in Rodi ed in Malta, e illustrato con una serie cronologica de’ Gran Maestri, che lo governarono in quei tempi, con alcune Notizie Storiche, Genealogiche, Geografiche, ed altre Osservazioni : [італ.] / Sebastiano Pauli. — Lucca : Salvatore e Giandomenico Marescandoli, 1737. — Vol. II. — P. 479. — [34], 645 p.
- Salles F. de. Frère Antoine de Paula (1623—1636) // Annales de l’Ordre de Malte : ou des Hospitaliers de Saint-Jean-de-Jérusalem Chevaliers de Rhodes et de Malte depuis son origine jusqu’à nos jours : [фр.] / Félix de Salles. — Vienne : Imprimerie St. Norbert, 1889. — P. 158—161.
- Vertot J. A. de. Antoine de Paule // Histoire des Chevaliers Hospitaliers de S. Jean de Jerusalem : appellez depuis les Chevaliers de Rhodes, et aujourd'hui les Chevaliers de Malte : [фр.] : in IV vol. / M. l’Abbé de Vertot. — Paris : Rollin • Quillau Pere & Fils • Desaint, 1726. — Vol. IV. — P. 133—146.
|
