Аніма та анімус
А́німа та а́німус, від лат. anima і лат. animus «життєвий початок; душа (відповідно, в жіночому та чоловічому родах)» — в аналітичній психології Карла Густава Юнга архетипи, що відтворюють жіноче і чоловіче начала,[1] сторони психіки людини у вигляді дуальної пари,[2] що представляють несвідомий початок протилежної статі в людині,[3] який уособлює жіночі аспекти психіки чоловіків та чоловічі — жінок,[4] відображають уявлення про протилежну стать та інтерсексуальні зв'язки, беруть свій початок з найглибших, найпримітивніших пластів досвіду предків людини, які засвоювали певні раціональні, емоційні та поведінкові паттерни (тенденції) протилежної статі.[4] У чоловіків це архетип Аніми — жіночої частини психіки у внутрішньому світі чоловіка, а у жінок це Анімус — чоловіча частина психіки у внутрішньому світі жінки.[5] Це непідвладні часу архетипи.[6] Це вічні образи мужності і жіночності.[7] Архетип Аніми Юнг називав «архетипом вічної жіночності», а архетип Анімуса — «архетипом вічної чоловічності».[5] Це також виражає визнання Юнгом вродженої андрогенної природи людей. Аніма та Анімус проявляються в настроях і примхах, ентузіазмі та закоханості, у снах і міфах. Несвідомий початок протилежної статі в людині виражається образами двостатевих істот, первісних міфів, у китайських категоріях Інь і ян тощо.[3]
Карл Густав Юнг використовував ці терміни для позначення явищ у своїй глибинній психології.
Юнг стверджував, що «зазвичай у чоловіків несвідоме змальовує душу у вигляді жіночого — Аніми, у жінок у вигляді чоловічого — Анімусу».[2] Аніма та Анімус — це юнгіанські архетипи особистості, символічні образи, що представляють внутрішній образ жінки в чоловікові, його несвідому жіночу сторону, і внутрішній чоловічий образ в жінці, її несвідому чоловічу сторону,[8] і пов'язані з концепцією колективного несвідомого.[9][10] У своїх аспектах архетипи Аніми та Анімусу належать до сфери індивідуальної свідомості, з іншого боку, є проявом колективного несвідомого, утворюючи зв'язок між свідомим і несвідомим,[1] діють як міст між свідомим і несвідомим.[11] є феноменом колективного несвідомого у внутрішньому світі особистості.[4]
У колективному несвідомому Аніма/Анімус — це амбівалентні сполуки,[2] — Юнг наголошував на амбівалентному характері всіх архетипових образів.[10] Архетипно дуальна пара «Аніма-Анімус» — є одним виявом психічної бінарності особистості, виражений через конфронтацію маскулінного-фемінного.[2] «Аніма є біполярною фігурою... і тому іноді може виглядати позитивно, іноді негативно; то старий, то молодий; то мати, то дівчина; то добра фея, то відьма; то свята, то повія».[12] Юнг підкреслював, що Анімус і Аніма, як і всі архетипи, «за своєю природою розвивають сприятливі та несприятливі, світлі та темні, добрі та злі ефекти».[13]
Аніма і Анімус — це психологічний механізм людської структури особистості, вони належать до тих архетипів, які Юнг виділяв як найбільш вагомі для людини, ті, що визначають життя кожної людини,[5] і належать до найбільш важливих архетипів «співвіднесених з процесом індивідуації».[6] Архетип Тіні після усвідомлення відкриває шлях до усвідомлення Аніми та Анімуса, які можна пізнати лише через сприймання осіб протилежної статі,[14] оскільки лише через відносини з партнером протилежної статі, лише всередині таких взаємин, їхні проекції починають діяти.[8] Гармонійний розвиток особистості вимагає як обох цих елементів, так і балансу між ними, адже, як і всі інші архетипи, вони повинні бути виражені гармонійно, не порушуючи загального балансу, щоб не гальмувати розвиток особистості на шляху до самоздійснення.[8] Асимілюючи ці архетипи особистість пізнає в собі протилежності Інь та ян, відкриває для себе можливості щасливого партнерства в житті, перестає проектувати свої уявлення на партнера і отримує можливість бачити реальну людину, а не свої фантазії.[7]
Аніма є несвідомим психічним аспектом чоловіка, умовно названий «внутрішньою жінкою».[15] Це ідеал жінки, що існує в чоловічому несвідомому; вираження всіх жіночих тенденцій у чоловічій психіці — це фемінні риси колективної (узагальненої) жінки в чоловічій психіці, що реалізуються через образи реальних жінок, зокрема через образ матері.[4] Аніма — уособлення всіх проявів жіночності у психіці чоловіка.[16]
«Кожен чоловік завжди носив у собі образ жінки, але не образ цієї конкретної жінки, а образ конкретної жінки. Цей образ, по суті, є несвідомою спадковою масою, який походить з незапам’ятних часів і закарбований у живій системі».[17] Аніма також базується на «старій і молодій матері, Деметрі та Персефонії, і в синові — чоловікові і сплячому немовляті в одній особі».[18] Юнг описував Аніму як архетип жіночого начала не лише як образ матері та «матері-коханки»,[19] «але й дочки, сестри та коханої, небесної богині та хтонічної Баубо, всюдисущої як нестаріючий образ».[20] «Вона постає персоніфікованою скрізь, де вона з’являється, у снах, видіннях і фантазіях».[21] Проекція Аніми на реальну жінку часто стає руйнівним фактором у стосунках, оскільки тоді чоловік очікує, що жінка буде втіленням внутрішнього жіночого образу (ось чому чоловіки іноді думають про жінку як про «свою богиню»). Прекрасні «німфи та дріади» також є «проекціями аніми», коли йдеться про чоловічі висловлювання.[22]
Архетип Аніма — це архетип як чуттєвого образу ідеальної жінки (особливо пов'язаного з матір'ю індивіда), так і внутрішнього образу жінки в психіці чоловіків, несвідомої жіночої сторони, який сильно впливає на пошук сексуального партнера, регулює емоційне життя і почуттєву сферу, визначає особливості кохання, міжстатевих стосунків, шлюбу, стосунків з матір'ю, сестрами, жіночими фігурами в бізнесі чи політиці та жінками загалом.[4]
За Юнгом «звязок з Анімою є пробою чоловічості», це відбувається хоча б тому, «що для сина в перші роки життя Аніма зливається з всесильною матір'ю, що потім накладає відбиток на всю його долю. На протязі всього життя зберігається цей сентиментальний звязок, який або сильно перешкоджає йому, або, навпаки, дає мужність для найсміливіших вчинків».[5]
Типовими проявами Аніми в чоловічому характері є надмірна емоційність, чуттєвість та ірраціональна імпульсивність. Аніма характеризується зменшенням ознак маскулінності, посиленням чутливості і сентиментальності,[15] характеризується нечіткими емоціями та настроями, такими як пророчі осяяння, сприйнятливістю до ірраціонального, здатністю кохати, потягом до природи та здатністю контактувати з підсвідомістю.[16] З одного боку, Аніма переймає архаїчні риси несвідомого, а з іншого — його символічний і проспективний характер, звідси "повнота передчуттів" і творчий характер, притаманниі внутрішньому налаштуванню.[8] Аніма відіграє вирішальну роль у сприйнятті літератури та мистецтва, забезпечує духовне зростання та визначає релігійний аспект життя.[4]
Юнг вважав, що Аніма — це, перш за все, джерело почуттів та настрою чоловіка, розглядав Аніму як провідника між свідомістю чоловіка та його несвідомим.
|
Аніма — це персоніфікація всіх жіночих психологічних тенденцій у психіці чоловіка, таких як туманність і розпливчастість почуттів і настроїв, пророчі натхнення, сприйнятливість до чогось ірраціонального, здатність до індивідуального кохання, і, зрештою, — зв'язок із Несвідомим. | 
|
Свідоме ігнорування чоловіками жіночої сторони власної природи може призводити до певної дисгармонії в саморозвитку особистості.
Юнг описав чотири стадії розвитку аніми у чоловіка.[1] В аналітичній психології термін вказує на сукупну, комбінаційну специфіку архетипних образів і соціокультурного оточення, що висвітлює своєрідну проекцію на жінку — Єву (втілення Матері-Землі, господині), Єлену (спокусницю або сексуальний об'єкт), Марію (цнотливу, духовну Матір), Софію (мудру наставницю); кожна з них може виконувати як творчі, так і руйнівні функції.[15][1]
Аніма ототожнюється з Тінню, яка комплементарна (доповнює) Персоні, і частково її компенсує (компенсаторна щодо неї).[15]
Анімус — несвідома чоловіча сторона особистості жінки,[23] несвідомий психічний аспект жінки, умовно названий «внутрішнім чоловіком».[24] Це чоловічий архетип у жіночій психіці; ідеал чоловіка, що існує в жіночому несвідомому. Це чуттєвий образ ідеального чоловіка (зокрема, бажаного сексуального партнера, пов'язаного з образом батька), яким жінка знала його з давніх часів і внутрішній образ чоловіка в жіночій психіці, тобто її несвідома чоловіча сторона. Архетип виражений посиленням маскулінних ознак жорсткістю, твердістю, інколи владністю характеру, одержимістю, за якої Тінь стає властивістю Персони.[24] Проявами анімуса в жіночому характері є агресивніть у суспільстві і сімї, прагнення до домінування, незалежність і логіка. Будучи поєднанням архетипних образів та соціокультурної даності, Анімус втілює жіночу проекцію на чоловіка — атлета (або відчайдуха, навіть розбійника), ініціатора незалежності і кар'єри.[24]
Ігнорування або відкидання жінкою чоловічої частини своєї особистості також може призводити до однобічного розвитку.
Проблема Анімуса актуальна для сучасної феміністичної критики.[24] За Юнгом, анімус — це, перш за все, джерело думки, але не просто думки, а думки настільки ж ірраціональної, наскільки ірраціональні емоції чоловіка, створювані анімою.
|
|
Якби мені потрібно було одним словом позначити те, в чому полягає відмінність між чоловіком і жінкою щодо цього, і те, що характеризує анімус на відміну від аніми, то я можу сказати одне слово — якщо аніма створює настрій, то анімус — думку. І як настрій чоловіків з'являється на світ із темних глибин, так само і думка жінок ґрунтується на таких самих несвідомих апріорних передумовах. |
|
На формування та розвиток цього «архетипу „Анімуса та Аніми“» великий вплив мають батьки дитини. Він формує поведінку і творчість людини, є джерелом проекцій (нових образів в душі).
- ↑ а б в г Чопик Г. Архетипний аналіз оніричних образів у художніх творах Наталени Королевої / Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: зб. наук. пр. / відп. ред. І. В. Сабадош. — Ужгород, 2011. — Вип.16. — С. 334—339. (Стор.: 335-336) PDF
- ↑ а б в г Бідюк О. В. Архетип та його трансформації в художньому тексті як вияв психічної бінарності автора / Філологічні трактати. — 2009. — Т.1, № 3-4. — С. 15-21. (Стор.: 3-5 з 7) PDF
- ↑ а б Юрій М. , Алексієвець Л. Архетип і ментальність через призму історії / Україна-Європа-Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія: Історія, міжнародні відносини. — 2017. — Вип. 19 — С. 16–24. (Стор.: 3-4 із 9) PDF
- ↑ а б в г д е Мирослав Васильович Савчин. Метаметодологічний аналіз концепції К. Г. Юнга / Науковий вісник ХДУ Серія Психологічні науки, № 1 (2020). (Стор.: 50, 61) https://orcid.org/0000-0002-2481-4661 DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-1-8 Доступ
- ↑ а б в г Хамітов, Назіп Віленович. Самотність у людському бутті. Досвід метаантропології [Текст] / Н. В. Хамітов. — 2-ге вид., випр. і допов. — Київ: КНТ, 2017. — 369 с. — Бібліогр.: с. 349-369. — 1000 прим. ISBN 978-966-373-411-8 (Стор.: 177, 192)
- ↑ а б Хавкіна Л.М. Сучасний український рекламний міф : монографія / Л.М. Хавкіна. — Х.: Харківське історико-філологічне товариство, 2010. — 352 с. PDF
- ↑ а б Особистісний вибір: психологія відчаю та надії: [моногр.] / за ред. Т.М. Титаренко. — К.: Міленіум, 2005. — 336 с. (Стор.: 224) ISBN 9668063912 Доступ
- ↑ а б в г Садовенко С.М. Семантичний топос культури в контексті теорії архетипів / Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. — 2013. — № 4. — С. 66-71. (Стор.: 67, 69-70) PDF
- ↑ Марина Мазур. Історико-філософська інтерпретація архетипів особистості як символічних образів колективного безсвідомого в рецептивному полі психоаналітичних поглядів Карла Ґустава Юнґа / Науково-теоретичний альманах Грані, Том 23 № 9 (2020), 40-64. (Стор.: 43, 51, 53-54) DOI: https://doi.org/10.15421/172083
- ↑ а б Ковтун, Н.М. (2019) Структурно-функціональний аналіз архетипу культурного героя. Монографія. Видавництво ЖДУ ім. Івана Франка, Житомир. (Стор.: 23, 38, 75, 154) PDF
- ↑ Дідух М.Л. Міфотворчість майбутнього через базові архетипи люду України / Історія в нас і ми в історії: психологія історичної пам'яті: матеріали Четвертого круглого столу (з міжнародною участю). Спецпроєкт «Психологія становлення політичних цінностей крізь призму історичної памяті»; (29 жовтня 2020 р.) [Електронний ресурс] / наукова редакція О.В. Яремчук, В.М. Саєнка. — К.: ІСПП НАПН України, 2020. — 202 с. ispp.org ua (Стор.: 90 з 187) PDF
- ↑ C.G. Jung, GW 9/1: § 356.
- ↑ C.G. Jung, GW 9/2: 423.
- ↑ Чик Д.Ч. Архетип мудрого старого в романі "Аристион, или перевоспитание” В. Наріжного та "The history of pendennis…” В. Теккерея / Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Сер.: Філологічні науки. — 2015. — Вип. 7. — С. 101-111. (Стор.: 103) PDF
- ↑ а б в г Аніма // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 69.
- ↑ а б Купцова Т. Теорія архетипів та їх гендерна складова / Наукові записки [Національного університету "Острозька академія"]. Сер.: Філософія. — 2013. — Вип. 12. — С. 221-229. (Стор.: 4-6,10 із 11) PDF
- ↑ C.G. Jung (1925): Die Ehe als psychologische Beziehung. Zit. in GW 17: § 338.
- ↑ C.G. Jung, GW 9/2: 23.
- ↑ C.G. Jung, GW 11: 240.
- ↑ C.G. Jung, GW 9/2: 24.
- ↑ C.G. Jung, GW 9/2: 26.
- ↑ C.G. Jung, GW 14/1: § 68.
- ↑ Макарова A.O. Функції архетипу як ціннісної детермінанти діяльності: соціально-філософський аналіз / Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії», № 63 (2020), 166-175. (Стор.: 169) DOI:10.26565/2226-0994-2020-63-18
- ↑ а б в г Анімус // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 70-71.
- Карл Густав Юнг: Gesammelte Werke. Sonderausgabe 1995, Walter Verlag, Düsseldorf, ISBN 3-530-40076-9.
- Інформаційне повідомлення «Основні архетипи Юнга та їх прояви у поведінці» | Новоодеський професійний коледж
- Пуруша і Пракріті — чоловіче та жіноче начала в індуїзмі.
- Інь та ян — жіноче і чоловіче начала в давньокитайській філософії.
- Ор і клі (світло і посудина) в кабалі — дві сторони однієї дії, корінь якої — взаємодія Творця й творіння.
- Alter ego
|
| |||||||||||||||||||
