Аравійське море
 | |
| 16° пн. ш. 64° сх. д. / 16° пн. ш. 64° сх. д. | |
| Розташування | Індійський океан |
|---|---|
| Прибережні країни | Індія, Іран, Мальдіви, Оман, Пакистан, Сомалі і НДРЄ |
| Довжина | 2400 км |
| Ширина | 2400 км |
| Найбільша глибина | 5800 м |
| Середня глибина | 2734 м |
| Площа | 3 862 000 км² |
| Впадаючі річки | Інд, Дашт |
| Впадаюча річка | Bhadar Riverd, Bharathappuzhad, Hingol Riverd, Інд, Kali Riverd, Mahi Riverd, Нармада, Sabarmatid, Chaliyard, Daman Ganga Riverd, Kadalundi Riverd, Karamana Riverd, Lyari Riverd, Mahé Riverd, Mandovi Riverd, Mindhola Riverd, Netravati Riverd, Sharavathid, Ulhas Riverd, Valapattanam Riverd, Chakra Riverd, Chapora Riverd, Дашт, Габd, Korapuzhad, Malan Riverd, Mithi Riverd, Oshiwara Riverd, Ozat Riverd, Raval Riverd, Сарасваті, Souparnika Riverd, Varahi Riverd і Zuari Riverd |
 | |
 Аравійське море у Вікісховищі | |
Аравійське море (англ. Arabian Sea) — напівзамкнене окраїнне море Індійського океану, між півостровами Сомалі, Аравійським та Індостан[1]. Омиває береги Ємену, Оману, ОАЕ, Ірану, Пакистану, Індії, Джибуті, Сомалі. Площа 3683 тис. км²[1]. Середня глибина 2734 м, найбільша — 5203 м[2][3]. Об'єм води 10 070 тис. км³. Солоність морської води досить висока — 35,8-36,5 ‰[1][3].
Назва[ред. | ред. код]
Аравійське море у різні часи було відоме європейським та азійським мореплавцям під різними назвами: Еритрейське[4], Сіндху Сагар (море Сіндху)[5], Зелене, Оманське, Перське та Індо-Арабське море[6].
Фізико-географічне положення[ред. | ред. код]
Межі й протоки[ред. | ред. код]
Острови[ред. | ред. код]
Островів мало, усі вони розташовані поблизу берегів. Найбільші групи островів: Сокотра, Лаккадівські[1].
Береги[ред. | ред. код]
Береги високі, скелясті, місцями низовинні дельтові, місцями зручні бухти й затоки[2]. Найбільші затоки[2]:
- Аденська затока на заході, сполучається Баб-ель-Мандебською затокою з Червоним морем;
- Оманська затока на північному заході, сполучається Ормузькою протокою з Перською затокою
- Кач на північному сході;
- Камбейська затока на північному сході.
Річковий стік[ред. | ред. код]
Найбільшою річкою басейну Аравійського моря є Інд, що впадає на північному сході[3].
Геологія і рельєф дна[ред. | ред. код]
Тектоніка[ред. | ред. код]
Характер залягання гірських порід земної кори в Аравійському морі, закономірність поєднань та взаємодії її структурних елементів різного порядку, від дрібних складок та розривів — до розломів, викликають досить сильні землетруси. Так, 01 березня 2024 року, о 19:29:45 (за київським часом), Головним центром спеціального контролю ДКАУ зареєстровано дуже сильний землетрус магнітудою 5,9 балів (за шкалою Ріхтера) з району розлому Оуена, Аравійське море, гіпоцентр якого залягав на глибині 10 км[7].
Рельєф дна[ред. | ред. код]
Донні відклади[ред. | ред. код]
Корисні копалини[ред. | ред. код]
Клімат[ред. | ред. код]
Східна і південна акваторія моря лежать в субекваторіальному, а північна і західна — в тропічному кліматичному поясі[8]. Умовна межа проходить по лінії від Африканського рогу до дельти Інду[9]. У східній частині влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Сезонні амплітуди температури повітря незначні. У літньо-осінній період часто формуються тропічні циклони[9]. Західна частина моря знаходиться під впливом тропічних повітряних мас. Це жарка посушлива зона з великими добовими амплітудами температури повітря. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. У теплий сезон утворюються тропічні циклони[9]. Атмосферні опади: на заході в умовах тропічного клімату 25-125 мм на рік; на сході — до 3000 мм[3].
Зима[ред. | ред. код]
Зима — ясна, суха.
Літо[ред. | ред. код]
Літо — хмарне, дощове, з штормовими вітрами і тропічними циклонами (квітень — листопад).
Гідрологія[ред. | ред. код]
Температура води[ред. | ред. код]
Температура води від +22 +29 °C.
Водні маси[ред. | ред. код]
Під впливом глибинних вод Червоного моря і Перської затоки в Аравійському морі на глибинах до 1500 м температура морської води перевищує +5 °C, солоність — більша за 35,0 ‰[3].
Конвекція[ред. | ред. код]
Морські течії[ред. | ред. код]
Течії в поверхневому шарі спрямовані взимку на південний захід, в північній частині моря утворюється антициклональний колообіг; влітку — на північний схід, в північній частині моря — циклональний колообіг[1][3].
Припливи й хвилювання[ред. | ред. код]
Припливи — неправильні, подобові (до 5,1 м).
Льодовий режим[ред. | ред. код]
Гідрохімія[ред. | ред. код]
Солоність[ред. | ред. код]
Солоність — 35,8—36,5 ‰.
Біологія[ред. | ред. код]
В акваторії моря виділяють наступні екорегіони в індо-західнотихоокеанській морській зоогеографічній провінції: Аденської, Перської і Оманської заток, східноаравійське і західноіндійське узбережжя, район Мальдівських островів[10].
З зоогеографічного погляду донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до індо-західнопацифічної області тропічної зони[11].
Водяться дюгонь, летючі риби, тунець, меч-риба, оселедці, вітрильники[1].
Історія[ред. | ред. код]
Господарське використання[ред. | ред. код]
Судноплавство[ред. | ред. код]
Порти[ред. | ред. код]
Порти: Мумбаї (Бомбей), Карачі, Абадан, Аден[1][2].
Рибальство[ред. | ред. код]
Розвинуте рибальство (тунець, меч-риба та інша).
Енергетика[ред. | ред. код]
Нафтовидобувна промисловість[ред. | ред. код]
Рекреація і туризм[ред. | ред. код]
Геополітична складова[ред. | ред. код]
Дослідження[ред. | ред. код]
Стихійні лиха[ред. | ред. код]
Екологія і охорона природи[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Аравійське море // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б в г Аравийское море // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ а б в г д е (рос.) Аравийское море // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — 563 с.
- ↑ The Periplus of the Erythraean Sea:Travel and Trade in the Indian Ocean by a Merchant of the First Century. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 25 червня 2014.
- ↑ Geographica Indica — The Arabian Sea. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 11 березня 2021.
- ↑ Аравийское море // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ 01 березня 2024 року зареєстровано землетрус з району розлому Оуена, Аравійське море. 01.03.2024
- ↑ Атлас 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- ↑ а б в (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- ↑ (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
- ↑ (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Богданов Д. В. Океаны и моря накануне XXI века (Человек и окружающая среда). — М. : Наука, 1991. — 128 с. ISBN 5-02-002065-6.
- (рос.) Суховей В. Ф. Моря мирового океана. — Л. : Гидрометеоиздат, 1980. — 288 с.
- (рос.) Муромцев А. М. Основные черты гидрологии Индийского океана. — Л., 1959.
- (англ.) Wooster W. S., Schaefer М. В., Robinson М. К., Atlas of the Arabian sea for Fishery Oceanography, La Jolla, 1967.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аравійське море |
- (рос.) Аравійське море [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] — в публікаціях часопису «Вокруг света».
| |||||||||||||||||||
|
