Ардатовський район (Нижньогородська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ардатовський район.
Ардатовський район

Ардатовский район

Герб Ардатовського района
Адм. центр Ардатов
Країна Росія Росія
район Росії|район Нижньогородська область
Населення
 - повне 61 467 осіб (1939)[1],
47 916 осіб (1959)[2],
40 934 осіб (1970)[3],
35 606 осіб (1979)[4],
32 361 осіб (1989)[5],
30 346 осіб (2002)[6],
31 000 осіб (2003),
28 237 осіб (2008)[7],
27 724 осіб (2009)[7],
26 428 осіб (2010)[6],
26 287 осіб (2011)[7],
25 579 осіб (2012)[8],
25 008 осіб (2013)[9],
24 479 осіб (2014)[10],
23 850 осіб (2015)[11],
23 682 осіб (2016)[12],
23 553 осіб (2017)[13],
23 166 осіб (2018)[14],
22 869 осіб (2019)[15],
22 522 осіб (2020)[16],
22 835 осіб (2021)[17]
Площа
 - повна 1887,6 км²
Часовий пояс +3
Дата заснування 29 червня 1929
Вебсайт adm-ardatov.ru

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ардатовський район

Арда́товський райо́н — адміністративно-територіальне утворення (район) і однойменне муніципальне утворення (муніципальний район) у складі Нижньогородської області Росії.

Адміністративний центр — робітниче селище Ардатов.

Географія

[ред. | ред. код]

Ардатовський район розташований на південному заході Нижньогородської області. На заході район межує з Навашинсиким, Кулебацьким, Виксунським районами, на півдні з Вознесенським, Дивеєвським, на сході з Арзамаським, на півночі — з Сосновським районом. Районний центр — селище міського типу Ардатов. Розташований на річці Леметі, за 160 км від Нижнього Новгорода. Найближча залізнична станція Мухтолово — 30 км.

Площа району — 1887,63 км²[18].

Територія району займає вигідне транспортно-географічне положення на залізничній магістралі Москва — Казань, що перетинає район з заходу на схід, автошляхах федерального і обласного значения. Всі центри сільських поселень пов'язані з районним центром дорогами з твердим покриттям, розвинені засоби зв'язку.

Клімат

[ред. | ред. код]

Загальний характер клімату — помірно континентальний. За агроклиматическому районуванням територія Ардатовского району відноситься до четвертого агрокліматичного району — помірно тепловому, вологому. Гідротермічний коєфіцієнт дорівнює 1,2 %.

Історія

[ред. | ред. код]

Археологічні знахідки на території Ардатовского краю говорять про те, що з VI — VII століття край населяли мордовські племена, в основному ерзя, меншою мірою мокша і невеликі групи волзьких булгар. Місцями їх осілого проживання були заплави річок Теши, Леметі, Іржі. З X — XII століття у цих місцях з'являються слов'янські переселенці. Вони навчили мордву землеробства, виготовлення залізних знарядь праці та зброї. На ці багаті лісом, рибою і звіром місця зі сходу претендували булгари, а з півночі та заходу — руські князі. Ардатовські землі бачили похід Святослава на упокорення Волзької Булгарії, монголо-татарські полчища, які проходили у 1237 році на Русь, похід Івана Грозного на Казань у 1552 році. Через територію району проходила Царська сакма — державна посольська дорога з Москви до Золотої Орди і Астраханського ханства. Назва Ардатов пов'язано з легендою про провідника військ Івана Грозного Ардатка.

Після походу 1552 року мордовські землі було віддано царем у помісне володіння руських князів, бояр, татарським та мордовським мурзам і служивим людям, в основному мешканцям фортеці Свіяжськ під Казанню.

У 1779 році у ході адміністративної реформи Катерини II утворено Ардатовський повіт, що складався з 40 волостей. За кількістю населення він займав четверте місце, а за площею — третє місце в Нижньогородській губернії.

У 1923 році повіт був ліквідований, у 1929-у створено Ардатовський район. Ардатов втратив значення міста і став селом — районним центром. Перші колгоспи організувалися в 1928-у році. Всього за 1928—1935 роки було створено 90 колгоспів.

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність населення
1939[19]1959[20]1970[21]1979[22]1989[23]2002[24]2003
61 467↘47 916↘40 934↘35 606↘32 361↘30 346↗31 000
2008[25]2009[25]2010[24]2011[25]2012[26]2013[27]2014[28]
↘28 237↘27 724↘26 428↘26 287↘25 579↘25 008↘24 479
2015[29]2016[30]2017[31]
↘23 850↘23 682↘23 553
10 000
20 000
30 000
40 000
50 000
60 000
70 000
1959
2003
2012
2017
Статевий склад

У загальній чисельності населення питома вага жінок 55,2 %. Таким чином, в розрахунку на 1000 чоловіків припадає одна тисячу двісті двадцять вісім жінок. Така диспропорція зумовлена ​​тим, що тривалість життя чоловіків менше, ніж жінок. Погіршення показників відтворення негативно відбивається не тільки на чисельності, але і на віковій структурі.

Національний склад

Район заселений в основному російськомовним населенням.

Урбанізація

У міських умовах (робочі селища Ардатов і Мухтолово) проживають 56,95 % населення району.

Адміністративно-муніципальний устрій

[ред. | ред. код]

До Ардатовського району, у рамках адміністративно-територіального устрою області, входять 8 адміністративно-територіальних утворень, у тому числі 2 робочих селища і 6 сільрад[18][32][33].

До Ардатовського муніципального району, у рамках організації місцевого самоврядування, входять відповідно 8 муніципальних утворень, у тому числі 2 міських поселення і 6 сільських поселень[34].

№Адміністративно-
територіальне
(муніципальне)
утворення		Адміністративний центрКількість
населених
пунктов		Населення
(чел.)		Площа
(км²)
1робітниче селище Ардатов робітниче селище Ардатов 22 ↘9753[31] 570,37
2робітниче селище Мухтолово робітниче селище Мухтолово 4 ↘4775[31] 604,31[35]
3Кужендеєвська сільська рада село Кужендеєво 3 ↗978[31] 45,70[35]
4Личадеєвська сільська рада село Личадеєво 9 ↘1451[31] 115,73[35]
5Міхеєвська сільська рада село Міхеєвка 4 ↗581[31] 69,49[35]
6Саконська сільська рада село Сакони 7 →2455[31] 102,31[35]
7Стексовська сільська рада село Стексово 16 ↘1946[31] 236,37[35]
8Хрипуновська сільська рада село Хрипуново 10 ↗948[31] 143,35[35]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность наличного населения СССР по районам и городам (рос.). Архів оригіналу за 18 листопада 2013. Процитовано 20 листопада 2013.
  2. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность наличного населения городов и других поселений, районов, районных центров и крупных сельских населенных мест на 15 января 1959 года по республикам, краям и областям РСФСР (рос.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 10 жовтня 2013.
  3. ↑ Всесоюзная перепись населения 1970 года. Численность наличного населения городов, поселков городского типа, районов и районных центров СССР по данным переписи на 15 января 1970 года по республикам, краям и областям (рос.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013.
  4. ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Численность наличного населения РСФСР, автономных республик, автономных областей и округов, краев, областей, районов, городских поселений, сел-райцентров и сельских поселений с населением свыше 5000 человек (рос.).
  5. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Численность населения СССР, РСФСР и ее территориальных единиц по полу (рос.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2011.
  6. ↑ а б Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность и размещение населения Нижегородской области (рос.). Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 30 липня 2014.
  7. ↑ а б в Нижегородская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2008-2016 годов
  8. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года (рос.). Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 31 травня 2014.
  9. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года (рос.). М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат. 2013. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 16 листопада 2013. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  10. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года (рос.). Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  11. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года (рос.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  12. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года (рос.). 5 жовтня 2018. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
  13. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 года (рос.). 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  14. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  15. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 31 липня 2019.
  16. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.
  17. ↑ Таблица 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, городских округов, муниципальных районов, муниципальных округов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов с населением 3000 человек и более (XLSX) (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 1 вересня 2022. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  18. ↑ а б Реестр административно-территориальных образований, городских и сельских населенных пунктов Нижегородской области от 15.01.2019. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 30 листопада 2019.
  19. ↑ Всесоюзний перепис населення 1939 року. Чисельність наявного населення СРСР за районами та містами. Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 20 листопада 2013. (рос.)
  20. ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 10 жовтня 2013. (рос.)
  21. ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність наявного населення міст, селищ міського типу, районів і районних центрів СРСР за даними перепису на 15 січня 1970 року за республіками, краями й областями. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013. (рос.)
  22. ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 р.
  23. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2011.
  24. ↑ а б Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность и размещение населения Нижегородской области. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 30 липня 2014.
  25. ↑ а б в Нижегородская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2008-2016 годов
  26. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  27. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  28. ↑ Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  29. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  30. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  31. ↑ а б в г д е ж и к (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  32. ↑ Реестр административно-территориальных образований, городских и сельских населённых пунктов Нижегородской области. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
  33. ↑ Закон Нижегородской области «Об административно-территориальном устройстве Нижегородской области». Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 2 грудня 2016.
  34. ↑ Закон Нижегородской области от 15 июня 2004 года № 60-З «О наделении муниципальных образований — городов, рабочих поселков и сільська радаов Нижегородской области статусом городского, сельского поселения». Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 30 листопада 2019.
  35. ↑ а б в г д е ж Нижегородская область. Общая площадь земель муниципального образования. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 1 квітня 2020.
Адміністративний центр: Нижній Новгород
Міста
Міські округи
Муніципальні райони
Ардатовський  • Арзамаський  • Балахнинський  • Богородський  • Большеболдинський  • Большемурашкинський  • Бутурлинський  • Вадський  • Варнавинський  • Вачський  • Ветлузький  • Вознесенський  • Володарський  • Воскресенський  • Гагинський  • Городецький  • Дальнеконстантиновський  • Дивеєвський  • Княгининський  • Ковернинський  • Краснобаковський  • Краснооктябрьський  • Кстовський  • Лукояновський  • Лисковський  • Павловський  • Пильнинський  • Починковський  • Сергацький  • Сеченовський  • Сосновський  • Спаський  • Тонкинський  • Тоншаєвський  • Уренський  • Шаранзький  • Шатковський
Робітничі селища:
Сільські ради:
Сільські
населені пункти:
Автодеєво · Александровка · Ардатов · Атемасово · Бєляєво · Березовка · Венець · Виноградовка · Вишнева · Виползово · Високово · Гарі · Голяткіно · Докукіно · Дубовка · Журелейка · Зарічне · Ідеал · Ізмайловка · Кавлей · Канерга · Каркалей · Кармалейка · Кологреєво · Котовка · Красна Річка · Круглово · Кудлей · Кужендеєво · Кузгородь · Кузятово · Левашово · Леметь · Липелей · Липовка · Личадеєво · Малиновка · Малі Пани · Мечасово · Міхеєвка · Міякуши · Мостовка · Мухтолово · Миза · Надежино · Нова Лазаревка · Новолей · Нуча · Нучарово · Обход · Пашутіно · Первинка · Писарево · Поляна · Помелиха · Размазлєй · Ризадеєво · Сакони (селище) · Сакони (село) · Сиязьма · Сосновка (Ардатов) · Сосновка (Стексовська сільська рада) · Стексово · Туркуши · Туртапки · Ужовка · Урвань · Хохлово · Хрипуново · Четвертово · Чуварлейка · Чуварлей-Майдан · Шпага · Щеточне · Юсупово
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ардатовський_район_(Нижньогородська_область)&oldid=38711243